ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 13/23
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В. Кузьменка,
судді І.М. Васищака,
судді В.М. Палій,
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Будмпусконаладка"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10.03.2004 р.
у справі N 13/23
за позовом Закритого акціонерного товариства Страхової
компанії "К'Ю Бі І-УГПБ Іншуренс"
до Закритого акціонерного товариства "Будмпусконаладка"
3-тя особа Закрите акціонерне товариство "Євротек"
про стягнення 217 667,83 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Тимофіїв Ю.Л. (дов. від 21.07.03 р.),
від відповідача: Фесенко О.В. - директор; Рогівська С.А.
(дов. N 26 від 09.02.04 р.),
від 3-тьої особи: Геліч В.П. (дов. від 09.03.04 р.),
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року Закрите акціонерне товариство Страхова
компанія "К'Ю Бі І-УГПБ Іншуренс" звернулася до господарського
суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства
"Будмпусконаладка" про стягнення 217 667,83 грн. шкоди за
регресною вимогою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2004 р.
(суддя Євдокимов О.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 10.03.2004 р. (головуючий,
суддя Зеленін В.О., судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.), позов
задоволений повністю.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та відмовити
позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї відповідач
посилається на порушення судами двох інстанцій норм матеріального
та процесуального права. Зокрема, на ст.ст. 8, 58, 147 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст.48, 440, 441, 450 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.16, 17, 27 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, ст.14 Закону України "Про дорожній рух"
( 3353-12 ) (3353-12)
, ст.ст. 1, 4, 12, 24, 32, 33, 35, 43, п.1 ст. 80
Господарського процесуального кодексу (ГПК) України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з
позовом до суду про стягнення з відповідача 217 667,83 грн.
збитків, які він поніс у зв'язку з виплатою Закритому акціонерному
товариству "Євротек" страхового відшкодування здійсненого
відповідно до страхового полісу С 03142 від 07.11.2001 р.
(а.с.6-22 т.1), укладеного між страховиком (позивачем) та третьою
особою - ЗАТ "Євротек" (страхувальником) про страхування
автотранспорту останнього від нещасних випадків.
Факт перерахування позивачем страхового відшкодування ЗАТ
"Євротек" підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним
дорученням N 102254 від 13.12.2001 р. (а.с.55 т.1) та
актом-релізом N L0558 від 03.12.2001 р. (а.с.52 т.1) про
врегулювання всіх вимог на відшкодування матеріальних збитків,
завданих ЗАТ "Євротек" у зв'язку з пошкодженням його автомобіля в
результаті ДТП.
Відповідно до ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, заподіяна
особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи,
підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла,
за умови, що дії останньої були неправомірними, між ним і шкодою є
безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ст. 450 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
організації і громадяни,
діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення,
зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної
небезпеки, незалежно від вини тих осіб, які займаються такою
підвищено-небезпечною для оточення діяльністю, якщо не доведуть,
що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу
потерпілого.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в результаті
скоєного 12.11.2001 р. ДТП, автомобіль відповідача "ГАЗ-3110"
N д/з 24055 КА, за кермом якого знаходився водій відповідача
Соложенцев О.М., зіткнувся з автомобілем третьої особи - ЗАТ
"Євротек" "Тайота" д/з 00520 КІ, за кермом якого знаходився водій
третьої особи Грушкевич О.А. Причиною ДТП було порушення обома
водіями вимог Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
, про що
зазначено у довідці ДАІ (а.с.56 т.1).
За результатом дослідження всіх обставин та матеріалів
справи, виходячи з встановлених обставин ДТП, враховуючи ступінь
вини кожного з учасників ДТП, вимоги Правил дорожнього руху
України ( 1306-2001-п ) (1306-2001-п)
, а також механізм зіткнення, суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що
зменшення швидкості руху автомобіля "Тайота" могло призвести до
більш тяжких наслідків пригоди, завдяки зміщенню місця удару у
передні ліві дверцята автомобіля "Тайота", з можливим спричиненням
пошкоджень водію. Отже, враховуючи, що водій третьої особи не мав
можливості уникнути зіткнення з автомобілем відповідача, то суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що дії
водія третьої особи є вірними з точки зору Правил дорожнього руху
України та такими, що не мають причинного зв'язку із завданням
шкоди третій особі.
Згідно з актом автотоварознавчої експертизи N 730 від
21.11.2001 р. (а.с.23 т.1), складеним ЗАТ "Експерт-Сервіс", розмір
шкоди завданої власнику автомобіля "Тайота" внаслідок ДТП (у
розмірі вартості відновлювального ремонту) становить
218 725,33 грн. Сума страхового відшкодування на користь третьої
особи становить 217 667,83 грн., тобто вартість відновлювального
ремонту, за винятком 1 057,50 грн. франшизи, встановленої
договором страхування.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з огляду на
вимоги ст. 18 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та
наявні в матеріалах справи докази, договір страхування на час
настання страхового випадку був дійсним і сторони договору були
зобов'язані виконувати його умови.
Стаття 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює обов'язок особи,
що заподіяла шкоду (організації, працівником якої заподіяна шкода
ст. 441 ЦК України) відшкодувати шкоду в повному обсязі.
Звільнення від відшкодування можливе лише у разі, якщо той,
хто заподіяв шкоду доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється
юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела
підвищеної небезпеки в силу права власності, повного
господарського відання, оперативного управління або з інших
підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не
несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка
управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з
володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).
Суд апеляційної інстанції встановив, що автомобіль належить
саме відповідачу, а автомобілем відповідача, під час ДТП, керував
його працівник -водій Соложенцев О.М., який знаходиться в трудових
відносинах з відповідачем.
Посилання скаржника у касаційній скарзі та доповненнях до неї
на те, що оскільки автомобіль відповідача - "ГАЗ 3110" N 24055
знаходиться в експлуатації для особистого тимчасового користування
гр. Василюка Я.О. (яке не пов'язане з виконанням його трудових
обов'язків) на підставі договору оренди N 19 від 10.11.2001 р.,
укладеного між ЗАТ "Будмпусконаладка" та гр. Василюком Я.О., то
належним відповідачем у справі є фізична особа - громадянин
Василюк Я.О., колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
В силу ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. При цьому, обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування (ст. 34 ГПК України).
Так, відповідно до абз. 3 п.15 Постанови Кабінету Міністрів
України від 07.09.1998 р. N 1388 ( 1388-98-п ) (1388-98-п)
"Про затвердження
Правил державної реєстрації обліку автомобілів, автобусів, а також
самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів,
напівпричепів та мотоколясок", якщо власник транспортного засобу
передав в установленому порядку право користування і (або)
розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається
підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії
документа, який підтверджує право користування і (або)
розпорядження. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового
реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _________ за
наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу
/технічного паспорта/ серія ____ N ________". Один екземпляр копії
документа, який підтверджує право користування і (або)
розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ.
Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги договір
оренди N 19 від 01.11.2001 р. (а.с. 289), оскільки він не
відповідає вимогам вказаної норми, а тому вірним є висновок суду
про те, що за умови відсутності реєстрації в ДАІ на час ДТП, право
користування автомобілем підприємства було у його керівника
Василюка Я.О., який знаходився в автомобілі під час ДТП. Право ж
керування автомобілем було у особи, яка була працівником
відповідача.
Виходячи з викладеного, місцевим господарським судом, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановлено, що за
шкоду, заподіяну ЗАТ "Єротек" - страхувальнику, повинен
відповідати власник автомобіля "Газ 3110" - ЗАТ
"Будмпусконаладка".
Відповідно до вимог ст.ст. 440, 441 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, в повному обсязі, за винятком випадків,
передбачених законодавством. Організація повинна відшкодувати
шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними
своїх трудових обов'язків.
Стаття 452 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає, що, особа, яка
відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної
вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Отже, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд
дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснив
відшкодування ЗАТ "Євротек" шкоди, заподіяної останньому водієм
відповідача, а тому він має право зворотної вимоги до відповідача
у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
При прийнятті постанови апеляційної інстанції, суд повно і
всебічно перевірив усі обставини справи, дав належну правову
оцінку зібраним у справі доказам і постановив законну і
обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
"Будмпусконаладка" залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2004 р. у
справі N 13/23 - без змін.