ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 35/143-03 (№ 22/332-02)
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.
за участю представника відповідача А.А.А. (дов. від 05.05.04),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б.
на рішення від 02 липня 2003 року господарського суду
Харківської області та постанову від 08 вересня
2003 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі № 35/143-03 (№ 22/332 - 02) господарського суду
Харківської області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б.
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
про стягнення 23 250, 15 грн.,
та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" до суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б. про визнання
недійсним договору уступки вимоги,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 02 липня 2003 року господарського суду Харківської
області (суддя Е. Швед), залишеним без змін постановою від 8
вересня 2003 року Харківського апеляційного господарського суду
(судді В.Пушай, В.Смірнов, С.Барбашова), в позові відмовлено і за
зустрічним позовом провадження у справі припинено.
Рішення і постанова мотивовані відсутністю в діях відповідача
протиправної поведінки і вини, а також поданням позову особою, яка
не може бути позивачем за даними вимогами, до особи, яка не може
бути відповідачем за цими вимогами.
Суб'єкт підприємницької діяльності Б.Б.Б. вважає, що судові акти в
даній справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд з підстав порушення господарськими судами статей 440 і 450
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 48 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, а також статей 35, 43 і 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" вважає доводи
касаційної скарги безпідставними і в її задоволенні просить
відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте позивач не використав наданого законом права на
участь свого представника у судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Позивач є учасником судового процесу на підставі договору від 14
жовтня 2002 року про уступку права вимоги (з урахуванням
доповнення до нього від 21 жовтня 2002 року), відповідно до якого
громадянка В.В.В., в особі Г.Г.Г., передала позивачу право вимоги
відшкодування матеріальної шкоди, що випливає з обставин
дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21 травня 2002 року на
вул. Н-ській в м. Харкові. Проте, господарські суди не визнали
легітимним таке правонаступництво з огляду на обсяг прав
представника кредитора Г.Г.Г..
Такий висновок господарських судів не ґрунтується на фактичних
обставинах справи, оскільки обсяг повноважень цього представника,
який було визначено дорученням від 18 березня 2002 року, не є
вичерпним і йому, крім іншого, надане право здійснювати будь-які
дії, що пов'язані з керуванням і розпорядженням майном. Крім того,
в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що довіритель
не погодилася з діями повіреного стосовно уступки вимоги з
відшкодування матеріальної шкоди, спричиненою пошкодженням її
майна.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням
шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку
доказування і визначення, які юридичні факти повинен довести
позивач або відповідач.
Встановлюючи в діях відповідача наявність складу цивільно-правової
відповідальності, господарські суді дійшли висновків про
відсутність таких його елементів, як вина і протиправність. В той
же час, в силу вимог статті 450 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки
від майнової відповідальності за заподіяну шкоду можливе за умов
доведення ним того, що шкода виникла внаслідок непереборної сили
або умислу самого потерпілого, але таких висновків судові акти, що
оспорюються, не містять.
Розглянувши спільно з первісним зустрічний позов товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" до суб'єкта підприємницької
діяльності Б.Б.Б. про визнання недійсним договору уступки вимоги,
місцевий господарський суд, з урахуванням суб'єктного складу його
учасників, дійшов висновку, з яким погодився господарський суд
апеляційної інстанції, про непідвідомчість цього спору
господарським судам.
Колегія суддів вважає такий висновок господарських судів не
обґрунтованим, оскільки докази про те, що учасники договору
уступки вимоги не здійснюють підприємницької діяльності і в
установленому порядку не набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності, в справі відсутні.
Подання зустрічного позову є одним із способів захисту відповідача
в ході судового процесу. Визнавши, що зустрічний позов взаємно
пов'язаний з первісним, господарські суди не звернули уваги на
вимоги статті 26 Цивільного процесуального кодексу України
( 1501-06 ) (1501-06)
, відповідно до якої при об'єднанні кількох зв'язаних
між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші -
арбітражному суду, всі вимоги підлягають розглядові у суді.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим і апеляційним
господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх
сукупності і судова колегія дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим оспорені
рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд, при якому господарському суду слід урахувати
викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного,
повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та
обов'язків сторін, у тому числі в контексті підвідомчості справи
господарським судам , і залежно від установленого ухвалити
відповідне рішення.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності Б.Б.Б.
задовольнити.
Рішення від 2 липня 2003 року господарського суду Харківської
області та постанову від 8 вересня 2003 року Харківського
апеляційного господарського суду у справі № 35/143-03 (№
22/332-02) скасувати, справу передати до господарського суду
Харківської області.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій