ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 7/225-а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
розглянувши матеріали ВАТ “Комсомольське рудоуправління”
касаційної скарги
на постанову від 28.01.04 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 7/225 –а
за позовом ВАТ “Комсомольське рудоуправління”
до ДПІ у Старобешівському районі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Комсомольське рудоуправління” м. Комсомольська звернулось з
позовом про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ
у Старобешівському районі від 17.03.2003р. № 0003101553/0,
№ 000311553/0.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.03 у
справі № 7/225-А позов ВАТ “Комсомольське рудоуправління”
м. Комсомольськ задоволено частково. Визнано недійсним вказані
податкові повідомлення - рішення в частині визначених в них
фінансових санкцій відповідно на суму 5232,40 грн. та 8420 грн.
Рішення мотивовано тим, що ухвалами господарського суду
Донецької області від 09.04.01 у справі № 18/88Б та від 19.07.01
у справі № 18/133 Б, від 19.11.01 у справі 18/217 Б, від
11.02.02 у справі № 33/2Б порушувались судові провадження з
приводу банкрутства позивача, з введенням мораторію на
задоволення вимог його кредиторів.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
28.01.04 рішення господарського суду першої інстанції залишено
без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Комсомольське рудоуправління”
м. Комсомольськ просить скасувати рішення та постанову
зазначених судових інстанцій та задоволити його позов повністю.
Скаржник вважає при цьому, що судові інстанції безпідставно не
застосували ч. 3 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.92рю № 2343-12 на періоди заборгованості
позивача між мораторіями.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судовими інстанціями встановлено, і це підтверджується
матеріалами справи, що в періоди з 09.04.01 по 22.05.01, з
19.07.01 по 15.10.01, з 19.11.01 по 09.12.01, з 11.02.02 по
08.10.02 діяли мораторії на задоволення вимог кредиторів
позивача.
Саме ці періоди враховувались судом першої та апеляційної
інстанцій при визначенні правомірності нарахування позивачу
фінансових санкцій в період введення судом мораторію на
задоволення вимог кредиторів.
Такі дії судових інстанцій є правомірними, оскільки відповідно з
п. 7 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.92
№ 2343-ХІІ дія мораторію припиняється з дня припинення
провадження у справі про банкрутство.
Зазначене спростовує доводи скаржника щодо необхідності
включення до періодів мораторіїв і часу, що тривав між
закінченням дії одного мораторію та початком дій іншого,
свідчить про повне з'ясування судовими інстанціями обставин
справи та вірне застосування до них норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
28.01.04. у справі № 7/225-а залишити без зміни, а касаційну
скаргу без задоволення.