ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2004 Справа N 6/690
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "У",
м. Київ (далі - ВАТ "У")
на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2004
зі справи № 6/690
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича
компанія "К", м. Сімферополь (далі - ТОВ "ВК "К")
до Антимонопольного комітету України, м. Київ
про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України
від 02.09.2003 № 286-р;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача - ВАТ "У".
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача відповідача третьої особи
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2003, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 17.02.2004, позов задоволено: визнано недійсним рішення
Антимонопольного комітету України від 02.09.2003 № 286-р "Про
перегляд постанови Антимонопольного комітету України від
26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18- 2000". Мотивами судових рішень
по суті спору зазначено те, що:
по-перше, дії ВАТ "У" в особі її Кримської дирекції щодо
переключення існуючої електронно-транзитної АТС-51 міста
Сімферополя, яка була спроектована, збудована та введена в
експлуатацію як опорна транзитна, у режим кінцевої станції є
порушенням вимог антимонопольного законодавства, передбаченим
абзацом п'ятим статті 4 Закону України "Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
, де передбачено таку форму зловживання
монопольним становищем як дії, що призвели до створення перешкод
доступу на ринок інших суб'єктів господарювання;
по-друге, з огляду на ці дії ВАТ "У" Антимонопольний комітет
України не мав достатніх підстав для скасування прийнятої ним
постанови від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000.
У касаційній скарзі від 11.03.2004 до Вищого господарського суду
України ВАТ "У" просить скасувати рішення судових інстанцій по
суті спору зі справи і прийняти нове рішення, яким відмовити у
задоволенні позову. Скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями
зі справи порушено вимоги статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 13 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, статей 3, 7 та 8 Закону України "Про
Антимонопольний комітет України" та статті 4 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" (2132-12 ).
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Антимонопольним комітетом України прийнято постанову від
26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000, у резолютивній частині
якої передбачено, що:
ВАТ "У" в особі Кримської дирекції займає монопольне становище на
ринку з товарними межами "місцевий телефонний зв'язок в межах
міста Сімферополя із часткою 68, 8 %" (пункт 1);
дії ВАТ "У" в особі Кримської дирекції щодо переключення існуючої
електронно-транзитної АТС -51 міста Сімферополя, яка була
спроектована, збудована та введена в експлуатацію як опорна
транзитна, у режим кінцевої станції є порушенням вимог
антимонопольного законодавства, передбаченим абзацом п'ятим статті
4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
, де передбачено таку форму зловживання монопольним
становищем як дії, що призвели до створення перешкод доступу на
ринок інших суб'єктів господарювання (пункт 2);
на ВАТ "У" в особі Кримської дирекції накладено штраф у сумі 750
000 грн. на підставі частини першої статті 19 Закону України "Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" (2132-12 ) (пункт 3);
зобов'язано ВАТ "У" в особі Кримської дирекції припинити порушення
шляхом забезпечення можливості надавати послуги зв'язку в обсязі
не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54, та повідомити про вжиті
заходи Антимонопольний комітет України у тримісячний строк з
отримання постанови (пункт 4);
- ВАТ "У" в особі Кримської дирекції звернулося до
Антимонопольного комітету України із заявою від 08.07.2002 про
перегляд його постанови від 26.12.2000 № 21-п у справі
№ 04/18-2000";
- розглянувши зазначену заяву ВАТ "У", Антимонопольний комітет
України прийняв рішення від 02.09.2003 № 286-р "Про перегляд
постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.2000 № 21-п
у справі № 04/18-2000" (далі - оспорюване рішення), яким скасував
пункти 2, 3 і 4 резолютивної частини постанови Антимонопольного
комітету України від 26.12.2000 № 21-п;
- в обгрунтування оспорюваного рішення відповідачем зазначено, що
"Схема розвитку телефонної мережі міста Сімферополя", якою
конкретизовано схему зв'язку у цьому місті і статус станції АТС51,
не має юридичної сили для операторів зв'язку, оскільки цей
документ є внутрішнім документом ВАТ "У".
Причиною спору у справі стало питання про наявність у діях ВАТ "У"
порушення вимог антимонопольного законодавства, передбачених
абзацом п'ятим статті 4 Закону України "Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" (2132-12 ), де зазначено таку форму зловживання
монопольним становищем як дії, що призвели до створення перешкод
доступу на ринок інших суб'єктів господарювання.
Судовими інстанціями у справі не взято до уваги посилання ВАТ "У"
на постанову Вищого господарського суду України від 29.04.2002 у
справі № 12/446 за позовом ВАТ "У" до Антимонопольного комітету
України про визнання недійсною постанови названого Комітету від
26.12.2000 № 21-п; за участю третьої особи ТОВ "ВК "К" (том 2; а.
с. № № 27 - 32). Згідно з цією постановою касаційної інстанції
рішення судів першої та апеляційної інстанцій зі справи № 12/446
були скасовані, а названу справу передано на новий розгляд до суду
першої інстанції. Мотивом постанови суду касаційної інстанції зі
справи № 12/446 зазначено те, що господарським судом не з'ясоване
питання, яким чином дії ВАТ "У" стосовно введення в експлуатацію
АТС-54 призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу
на ринок інших суб'єктів господарювання. Ця обставина має значення
для правильного вирішення і спору зі справи № 6/690. Оскільки
судовими інстанціями не перевірено зміст рішень судових інстанцій
за новим розглядом спору зі справи № 12/446, зазначену обставину
не можна вважати встановленою.
Згідно з частиною другою статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони. ТОВ "ВК "К" брала участь у справі № 12/446 як
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до частини четвертої статті 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються
процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін,
крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи
зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову
або визнання позову. Отже факти, встановлені у справі № 12/446, є
преюдиціальними для судових інстанцій у справі № 6/690.
З огляду на викладене судовими інстанціями порушено приписи
частини першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття
судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У новому розгляді справи господарському суду необхідно витребувати
судові рішення зі справи № 12/446, визначити за допомогою
встановлених у цій справі фактів правильність висновку
Антимонопольного комітету України, викладеного в його постанові
від 26.12.2000 № 21-п у справі № 04/18-2000 щодо порушення ВАТ "У"
вимог антимонопольного законодавства, і вирішити спір відповідно
до законодавства, що було чинним на час вирішення спору зі справи
№ 6/690.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "У" зі
справи № 6/690 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.02.2004 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 6/690 передати на новий розгляд до господарського суду
міста Києва.