ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.05.2004 Справа N 17-3-23-30/02-6056
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П., Михайлюка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльський елеватор",
м. Ізмаїл
на постанову від 18.12.2003 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 17-3-23-30/02-6056 господарського суду Одеської
області
за позовом Прокурора Одеської області в інтересах держави в
особі Ізмаїльського морського торговельного порту, м. Ізмаїл
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Одеській області, м. Одеса
Відкрите акціонерне товариство "Ізмаїльський елеватор",
м. Ізмаїл
про визнання недійсним договору оренди та додаткового
узгодження до нього
за участю представників сторін:
- Генеральної прокуратури - Демчук Р.Ф.
- Ізмаїльського морського торговельного порту - Букур Г.Н.,
- відповідача - Петров В.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.2003
прокурору Одеської області відмовлено у задоволенні позову,
заявленого в інтересах держави в особі Ізмаїльського морського
торговельного порту до Регіонального відділення Фонду державного
майна України в Одеській області та ВАТ "Ізмаїльський елеватор"
про визнання недійсним договору оренди.
Рішення суду вмотивоване тим, що договір від 28.03.2002
укладений Регіональним відділенням Фонду державного майна України
в Одеській області та ВАТ "Ізмаїльський елеватор" про оренду
нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ
"Ізмаїльський елеватор" відповідає вимогам Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, а також Положенню "Про управління
державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських
товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі"
( z0414-99 ) (z0414-99)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
18.12.2003 рішення місцевого суду скасовано, позов прокурора
задоволено.
Розглянувши справу повторно, апеляційна інстанція встановила,
що передача причалу N 3 після його реконструкції Ізмаїльським
портом Ізмаїльському елеватору, у порядку передбаченому чинним
законодавством, не здійснювалася.
Матеріали справи свідчать, вказує апеляційний суд, що на
території Ізмаїльського порту немає причалу " у елеватора", а є
причали N 1, 2,3. Тому прийняття Ізмаїльським елеватором на баланс
причалу під назвою "у елеватора" є незаконним.
Причал N 3, за висновком "ЧорноморНДІпроект", яке виконує
комплексне обслуговування цієї гідротехнічної споруди є єдиною
комплексною спорудою, до списку якої, крім причалу, входять
підкранові колії, відбійні та швартові пристрої, під'їзні колії,
типові складські майданчики, інженерні мережі, що розташовані на
території порту.
Апеляційний суд дійшов висновку, що берегоукріплювальні
роботи, в результаті яких був виконаний шпунтовий ряд із
дерев'яних брусів з монолітним оголовком (больверкова споруда) є
поліпшенням технічного стану причалу N 3 порту, а не окремою
спорудою під назвою "причал у елеватора", а тому оскаржуваний
договір оренди від 28.03.2002 укладено з порушенням вимог чинного
законодавства, оскільки передача Регіональним Фондом державного
майна в оренду ВАТ "Ізмаїльський елеватор" причалу N 3, який є
державною власністю, знаходиться в оперативному управління
Ізмаїльського порту, не узгоджено з Ізмаїльським портом та
Міністерством транспорту України.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду оскаржує
ВАТ "Ізмаїльський елеватор", який просить постанову скасувати,
рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2003
залишити без змін, посилаючись на порушення судом, при винесенні
постанови, норм матеріального та процесуального права, зокрема
Тимчасового Положення про Фонд державного майна, затвердженого
постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 ( 2558-12 ) (2558-12)
, -
Положення про порядок управління державним майном, що не увійшло
до статутного фонду господарських товариств у процесі
приватизації, але перебуває на їх балансі ( z0414-99 ) (z0414-99)
.
Заявник стверджує, що "причал у елеватора" було спроектовано
і збудовано для відгрузки зерна і зернопродуктів на воду.
Ізмаїльський порт ніколи не експлуатував і не може використовувати
причал, оскільки над ним збудовано приймально-відпускний устрій
для відгрузки зернопродуктів на воду. "Причал у елеватора" є
приналежністю головної речі, а саме приймально-відпускного устрою
для передачі на воду зернових, а тому вирішуючи долю цієї споруди,
суд мав керуватися виключно ст. 132 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2002,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 15.11.2002 прокурору Одеської області
відмовлено у задоволенні позову, заявленого в інтересах держави в
особі Ізмаїльського морського торговельного порту.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2003
ухвалені у справі рішення скасовані, справа передана на новий
розгляд для з'ясування правомірності знаходження спірної споруди у
господарському віданні сторін та чи здійснювалася передача цієї
споруди Ізмаїльським портом Ізмаїльському елеватору відповідно до
діючого на час реконструкції причалу законодавства, правові
підстави реконструкції причалу N 3.
При новому розгляді справи, місцевим та апеляційним судом
з'ясовані зазначені обставини справи, однак цим обставинам надана
різна юридична оцінка.
Судами безперечно встановлено, що причал N 3 збудований на
земельній ділянці, відведеній порту, перебуває на його балансі. За
домовленістю з Ізмаїльським елеватором у 1963-1969 рр. проведена
його реконструкція за рахунок держкапвкладень.
Передача причалу N 3 після його реконструкції Ізмаїльським
портом Ізмаїльському елеватору, у порядку передбаченому діючим на
той час законодавством, не здійснювалася.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком Одеського апеляційного господарського
суду про те, що берегоукріплювальні роботи, в результаті яких був
виконаний шпунтовий ряд із дерев'яних брусів з монолітним
оголовком (больверкова споруда) є поліпшенням стану причалу N 3
порту, а не окремою спорудою під назвою "причал у елеватора", а
тому договір оренди майна від 28.03.2002 та додаткове узгодження
до нього від 03.02.2003 укладено Регіональним фондом державного
майна України з порушенням чинного законодавства, оскільки не
узгоджено з Ізмаїльським портом та Міністерством транспорту
України.
Наведені у касаційній скарзі доводи досліджені і відхилені
судом, а тому додаткова оцінка вказаних обставин не відноситься до
юрисдикції касаційної інстанції.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
апеляційним судом обставинам справи такою, що грунтується на
матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 у справі
N 17-3-23-30/02-6056 без змін.