ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2004 Справа N 20-2/120-4/218
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.,
суддів Невдашенко Л.П., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державної установи "XXX"
на рішення господарського суду м. Севастополя від 24.11.2003 року
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.01.2004 року
у справі № 20-2/120-4/218
за позовом закритого акціонерного товариства "YYY"
до державної установи "XXX" в особі філіалу державної установи
"QQQ"
про про припинення договору фрахтування судна
за участю представників сторін:
від позивача: А.А.А.
від відповідача: Б.Б.Б., В.В.В.
прокурор: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом
про дострокове розірвання договору фрахтування судна, посилаючись
на те, що 05.10.1998 р. між ним та "RRR", правонаступником якого є
відповідач, було укладено договір фрахтування теплоходу проекту X2
"SS-X1" (в подальшому названий "SSS") строком до 15.07.2000 р.,
який додатковою угодою від 20.06.2000 р. був продовжений до
15.07.2005р., проте внаслідок пожежі, яка сталася на теплоході
18.01.2003 р. він згідно висновку Регістра судноплавства України
визнаний непридатним до експлуатації в морських водах, а затрати
на його відновлення рівні витратам на будівництво нового судна, а
тому просив на підставі п.2 ст.270 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
достроково розірвати договір фрахтування.
В подальшому уточнив позовні вимоги та просив на підставі п.2
ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
вважати вказаний договір припиненим.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24 листопада 2003
року (суддя Є.Котлярова), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.01.2004
року (судді Г.Прокопанич, І.Черткова, В.Плут) позов задоволено, на
підставі пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір фрахтування теплоходу
від 05.10.1998 року № 25 визнано припиненим. Рішення суду
мотивовано тим, що експертною оцінкою Регістра судноплавства
України від 21.04.2003 року технічний стан судна "SSS" після
пожежі визнано таким, що не відповідає вимогам Регістра і судно
визнано непридатним до експлуатації в морських водах.
В касаційній скарзі державна установа "XXX", не погоджуючись з
прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати,
посилаючись на порушення судами статей 43 та 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статті 270 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 29 Кодексу
торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, неправильне
застосування пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та прийняти нове
рішення.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити
постановлені у справі рішення без змін, посилаючись на
необгрунтованість касаційної скарги.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши
правильність застосування господарським судом м. Севастополя та
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору,
колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу державної
установи "XXX" задовольнити частково з таких підстав.
На підставі договору фрахтування від 5 жовтня 1998 року за № 25,
укладеного між закритим акціонерним товариством "YYY" та "RRR",
правонаступником якого є державна установа "XXX", останнє передало
позивачу судно проекту X2 "SS-X1"" для використання в
науково-дослідницьких роботах, забезпечення діяльності H-ського
акваріуму та перевезення пасажирів і вантажів в зоні Чорного та
Середземного морів.
Як встановлено судами, 18.01.2003 року на судні "SSS" виникла
пожежа. В акті розслідування аварійної події на судні "SSS",
затвердженому директором Укрморрічфлоту XX.XX.2003 року, причиною
аварії визнано самозапалювання вантажу внаслідок хімічної реакції
речовини, не зазначеної у вантажній декларації на перевезення.
Згідно експертної оцінки Регістра судноплавства України від
21.04.2003 року технічний стан судна "SSS" після пожежі визнано
таким, що не відповідає вимогам Регістра і судно визнано
непридатним до експлуатації в морських водах.
Ухвалюючи рішення в даній справі, господарські суди виходили з
того, що укладений сторонами договір за правовою природою є
договором оренди морського судна, за яким відповідач надав
позивачу державне майно у строкове платне користування, а тому
правовідносини, що виникають з даного договору регулюються
Кодексом торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
та
Законом України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Згідно з п. 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
договір оренди припиняється,
зокрема, в разі загибелі об'єкта оренди.
Виходячи з того, що Регістром судноплавства України встановлено
непридатність судна "SSS" до експлуатації в морських водах, що
робить неможливим використання предмету договору фрахтування за
його прямим призначенням - здійснення перевезень пасажирів і
вантажів, а витрати, що необхідні на відновлення судна за
висновком експертів рівняються витратам на будівництво нового
судна аналогічного класу, місцевий та апеляційний господарські
суди в даному випадку визнали тотожними поняття "загибель об'єкта
оренди" і "непридатність майна" та прийшли до висновку про
наявність підстави для припинення договору оренди.
Проте, погодитись з такими висновками не можна, оскільки загибель
об'єкту оренди означає припинення його існування, а непридатність
означає, що він не годиться, не підходить для використання через
відсутність потрібних особливостей, якостей.
Також поняття "непридатність судна для подальшої експлуатації" і
"загибель судна" розмежовуються в ч. 3 ст. 29 КТМ України
( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
.
За таких обставин суди помилково застосували при вирішенні спору
ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
, якою не передбачено припинення договору оренди
внаслідок непридатності об'єкту оренди для використання.
Враховуючи, що одним із способів припинення договору оренди є його
дострокове розірвання, суди не обговорили можливість застосування
до спірних відносин п.2 ст. 270 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
згідно якого
якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться
в стані, непридатному для користування, то це є підставою для
дострокового розірвання договору на вимогу наймача та не з'ясували
наявність зазначених обставин.
Оскільки суди застосували при вирішенні спору ст.26 Закону України
"Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, яка не
підлягала застосуванню у даній справі та в порушення вимог ст.43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясували наявність підстав для
припинення договору фрахтування шляхом його дострокового
розірвання, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно
розглянути всі обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державної установи "XXX" в особі філіалу
державної установи "QQQ" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 24 листопада 2003
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 20 січня 2004 року у справі за № 20-2/120-4/218
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя О.Ф. Шульга
Суддя Л.П. Невдашенко
Суддя Л.В. Стратієнко