ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2004 Справа N 17/324д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
від третіх осіб: А.А.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на рішення господарського суду Запорізької області від
26 вересня 2003 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
04 лютого 2004 р.
у справі № 17/324д
за позовом управління комунальної власності Р-ської міської
ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
3-і особи H-cька міська рада
виконавчий комітет H-cької міської ради
про розірвання договору оренди
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом, посилаючись на те, що 27.12.1999 р. між управлінням
комунальної власності H-cької міської ради і відповідачем був
укладений договір оренди комунального майна № 665, згідно якого
останньому був переданий в оренду цілісний майновий комплекс
(майно, будівлі котельні, теплові мережі) по вул. Ч-ській, 88 в м.
Н-ську з метою виробництва теплової енергії для забезпечення
потреб опалення та гарячого водопостачання населення та об'єктів
соціальнокультпобуту.
В порушення вимог п.5.2 договору відповідач не здійснює
своєчасного внесення орендної плати у повному обсязі і
заборгованість станом на 01.07.2003 р. становить 6464, 16 грн.
Також ним не виконані зобов'язання, передбачені п.п.5.6, 5.7
договору щодо страхування об'єкту оренди та створення страхового
фонду.
На підставі п.3 ст.269 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.26 Закону України
"Про оренду державного так комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, п.10.4
договору просив розірвати договір оренди комунального майна № 665
від 27.12.1999 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2003 р.
(суддя Шевченко Т.М.), залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 04.02.2004 р. (головуючий -
Яценко О.М., судді - Хуторной В.М., Якименко О.В.) позов
задоволено.
Розірвано договір оренди комунального майна № 665 від 27.12.1999
р., укладений між управлінням комунальної власності H-cької
міської ради і товариством з обмеженою відповідальністю "XXX".
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права, просить постановлені
у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення,
яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-іх осіб, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, рішенням
n-ської сесії двадцять третього скликання від XX.12.2001 р. № X1
було затверджено Положення про управління комунальної власності
міської ради у новій редакції та визнано таким, що втратило
чинність Положення про управління комунальної власності міської
ради затверджене рішенням міської ради від XX.11.97 р. № X2, тобто
позивач до 26.12.2001 р. діяв на підставі Положення від XX.11.1997
р. і доводи касаційної скарги про створення позивача лише
26.12.2001 р. є безпідставними та спростовуються матеріалами
справи.
Згідно п.п.3.10, 3.12 Положення позивачу передано повноваження
щодо передачі об'єктів права комунальної власності, у постійне або
тимчасове користування, а також в оренду фізичним та юридичним
особам, укладання договорів оренди та здійснення контролю за їх
виконанням відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендодавцями є органи,
уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та
органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо
цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних
підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить
Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Оскільки вказаним рішенням H-cької міської ради позивач
уповноважений бути орендодавцем щодо майна, яке перебуває у
комунальній власності, є стороною у спірному договорі, то доводи
касаційної скарги про те, що він не має права пред'являти вимоги
про розірвання договору оренди, не заслуговують на увагу.
Відповідно до договору № 665 оренди комунального майна м. Н-ськa,
укладеного між сторонами 27.12.1999 р., позивач передав, а
відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний
майновий комплекс - майно, будівлі котельні, теплові мережі по
вул. Ч-ській, 88 (а.с.11), які були прийняті до комунальної
власності м. Н-ськa згідно рішення виконкому H-cької міської ради
від 03.10.01 р. № 382/1 (а.с.24).
Згідно п.п.5.2, 5.6, 5.7 договору відповідач зобов'язався
своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі,
застрахувати орендований цілісний майновий комплекс в порядку,
визначеному законодавством та створити страховий фонд (а.с.12-13).
Проте, в порушення умов договору за оренду цілісного майнового
комплексу розраховувався лише частково, заборгованість з орендної
плати станом на 01.07.2003 р. за договором становила 6464,16 грн.
(а.с.34)
Вказана обставина відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України "Про
оренду державного так комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
є підставою
для дострокового розірвання договору оренди і погашення
відповідачем заборгованості з орендної плати під час розгляду
справи в господарському суді не є підставою для відмови в
задоволенні позову.
В порушення вимог ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідачем не
надано доказів вини позивача у несвоєчасній сплаті орендної плати,
що відповідно до ст. 210 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
звільняє відповідача
від відповідальності.
За таких обставин висновок суду про необхідність розірвання
договору оренди відповідає встановленим у справі обставинам та
вимогам матеріального закону.
З висновком суду першої інстанції обгрунтовано погодився суд
апеляційної інстанції.
Враховуючи, що постановлені у справі судові рішення відповідають
встановленим у справі обставинам, вимогам матеріального і
процесуального закону, підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Запорізької області від 26 вересня 2003 р. та постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 04 лютого 2004
р. у справі за № 17/324д - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко