ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06.05.2004 Справа N 03/3637
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів,
головуючого, доповідача, суддів,
за участю представників сторін: позивача, відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "С" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 20 січня 2004 року у справі
за позовом ТзОВ "ОТГ" до ТзОВ "С" про стягнення 1750 гривень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ТзОВ "ОТГ" звернулось до суду з позовом до
ТзОВ "С" про стягнення 1750 гривень заборгованості.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 12 листопада
2003 року в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20
січня 2004 року рішення суду скасовано. Позов задоволений,
стягнено з відповідача на користь позивача 1750 грн. основного
боргу.
Не погоджуючись з постановою суду, ТзОВ "С" просить їх скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору № 14 від 13
серпня 2002 року замовник, відповідач, доручає, а експедитор,
позивач, бере на себе зобов'язання по доставці вантажів
відповідача до пункту призначення і передачі їх вантажоодержувачу.
За умовами укладеного сторонами договору № 14 відповідачем
передано, а позивачем прийнято до виконання заявку від 13 серпня
2002 року на перевезення вантажу за маршрутом:
м.Львів-м.Первомайськ, якою передбачено сплату фрахту в сумі 1750
грн.
Згідно товарно-транспортної накладної № 371628 від 13 серпня 2002
року перевезення вантажу здійснено ВАТ "ОТ".
28 березня 2003 року позивачем пред'явлено відповідачеві претензію
про сплату 1750 грн. вартості наданих послуг.
Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що за
товарно-транспортною накладною № 371628 вантаж перевезено ВАТ
"ОТ", відповідно до наданої відповідачем позивачу заявки від 13
серпня 2002 року, а п. 1.3 договору № 14 від 13 серпня 2002 року
передбачає, що позивач виконує транспортно-експедиційне
обслуговування за заявкою відповідача, тобто наявні в матеріалах
справи документи підтверджують, що транспортні послуги надані
відповідачу згідно з договором № 14 від 13 серпня 2002 року.
Відповідно до ст. 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором перевозки
вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується
доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і
видати його управомоченій на одерження вантажу особі (одержувачу),
а відправник зобов'язується сплатити за перевозку вантажу
встановлену плату.
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні
встановлено, що вантажовідправником є особа, яка подає перевізнику
вантаж для перевезення, а вантажоодержувач - особа, яка здійснює
приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та
розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку
Тому суд, обгрунтовано, встановив той факт, що для визначення
сторін за договором перевезення слід керуватись
товарно-транспортною накладною № 371628, за якою
вантажовідправником є ПП, перевізником - ВАТ "ОТ", а особою, на
користь якої здійснено перевезення - вантажоодержувачем є
відповідач.
Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
встановив, що позивач не є перевізником і, тому не має підстав
щодо його позовних вимог застосовувати шестимісячний строк
позовної давності, передбачений ст. 366 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Також відсутні підстави для посилання на двомісячний строк,
встановлений ч. 1 ст. 366 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки ч. 1 ст.
366 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає строк пред'явлення позову до
перевізника, яким відповідач не є.
Таким чином, апеляційний господарський суд за наявними у справі
доказами, перевіривши законність рішення місцевого господарського
суду, правильно встановив, що позовні вимоги позивача грунтуються
на умовах виконання договору про здійснення
транспортно-експедиційної діяльності, а не договору перевезення,
слід застосовувати загальний строк позовної давності, встановлений
ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином, у постанові суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з відповідача 1750 грн. основного
боргу.
За таких обставин постанова суду відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 січня
2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "С" - без
задоволення.