ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2004 справа N 27/162
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Суб'єкта підприємницької діяльності
відкритому К-ої О.М.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003
у справі № 27/162
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
К-ої О.М.
до Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Кривому
Розі
третя особа
Центральна міжрайонна державна
податкова інспекція у м. Кривому
Розі
про визнання недійсними податкових
повідомлень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
від третьої особи: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.10.2003 у справі № 27/162, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2003
у задоволенні позову про визнання недійсними податкових
повідомлень від 29.04.2003 № 0001042306/0 та від 22.07.2003
№ 0001642306/0 відмовлено.
У касаційній скарзі Приватний підприємець К-а О.М. просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.12.2003, рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 28.10.2003 у справі № 27/162 та прийняти нове рішення,
яким визнати недійсними податкові повідомлення від 29.04.2003
№ 0001042306/0 та від 22.07.2003 № 0001642306/0, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2000 № 1776-ІІІ (зі змінами і
доповненнями); Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ; Указу Президента
України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 № 817.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та
третьої особи, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарським
судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Саксаганському районі м. Кривій Ріг (правонаступником
якої є Центральна міжрайонна державна податкова інспекція у м.
Кривому Розі) було проведено перевірку торгового кіоску, що
належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності, за наслідками якої складено акт
№ 000066 від 16.04.2003, яким встановлено порушення позивачем п.п.
1, 11, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме: невідповідність готівкових
коштів на місці проведення розрахунків денному "Х" звіту у сумі
246 грн., застосування незареєстрованого реєстратора розрахункових
операцій та проведення розрахункової операції через реєстратор
розрахункових операцій без використання режиму попереднього
програмування.
На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Центрально-Міському
районі м. Кривого Рогу (правонаступником якої є Південна
міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі)
прийнято податкове повідомлення № 0001042306/0 від 29.04.2003,
яким на підставі ч. 6 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу
визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій
у розмірі 1 317, 65 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням, позивач
оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової
адміністрації у Дніпропетровській області.
За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою
адміністрацією у Дніпропетровській області прийнято рішення
№ 15795/10/25-008 від 11.07.2003, яким вказане податкове
повідомлення залишено без змін та застосовано до позивача
фінансову санкцію у розмірі 340 грн. на підставі ч. 2 ст. 17
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
22.07.2003 відповідачем було прийнято податкове повідомлення
№ 0001642306/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн.
на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно
було проведено перевірку порядку розрахунків за товари (послуги)
та інших вимог Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а позивач не довів тих обставин, на які
він посилався як на підставу своїх вимог.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського процесуального
кодексу України господарські суди попередніх інстанцій неповно
з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, не дали оцінки всім доказам у справі.
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанції не
надано будь - якої оцінки фактам порушення позивачем норм Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
встановленим в акті перевірки № 000066 від 16.04.2003, які стали
підставою для застосування штрафних санкцій, а саме: застосування
незареєстрованого реєстратора розрахункових операцій та проведення
розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без
використання режиму попереднього програмування.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за необхідне зазначити наступне.
Даючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням, суду
слід з'ясувати чи є штраф, нарахований за порушення вимог Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
податковим зобов'язанням позивача відповідно до чинного
законодавства, зокрема ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 № 1251 - ХІІ (зі змінами
і доповненнями), п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-12 ) (2181-12)
від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ та чи відповідає цьому Закону поширення оспорюваним
податковим повідомленням на нараховану суму штрафу його вимог щодо
граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного
контролюючим органом, та наслідків такої несплати.
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 17 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
податкові органи наділені повноваженнями щодо нарахування і
стягнення штрафів за порушення вимог щодо здійснення розрахункових
операцій.
При наявності визначених законом повноважень та при відсутності
законодавчо встановлених вимог до форми рішення, яким такі
повноваження реалізуються компетентним органом, є підстави для
висновку про правомірність встановлення такої форми самим
компетентним органом при обов'язковій відповідності змісту рішення
вимогам закону.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця К-ої О.М. задовольнити
частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного cnqond`pq|jncn
суду від 25.12.2003 та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 28.10.2003 у справі № 27/162, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.