ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2004 справа N А-42/161-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Комінтернівському районі
відкритому м. Харкова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № А-42/161-03
господарського суду Харківської області
за позовом Приватної фірми "О"
до ДПІ у Комінтернівському районі
м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2003 у
справі № А-42/161-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 16.12.2003 позов задоволено
частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському
районі м. Харкова № 0000562330/0 від 05.02.2003 визнано недійсним
в частині донарахування податку на прибуток в сумі 460 грн. та
застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн. Стягнуто з ДПІ у
Комінтернівському районі м. Харкова на користь позивача 85 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова
просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 та рішення господарського суду
Харківської області від 14.10.2003 у справі № А-42/161-03,
посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 5.1 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами і
доповненнями), п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 №
2181-ІІІ та ст.ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено перевірку
підприємства позивача щодо правильності обчислення та своєчасності
внесення до бюджету сум податку на додану вартість та податку на
прибуток за період 01.07.2001 по 01.10.2002, за наслідками якої
складено акт від 03.02.2003, яким встановлено порушення позивачем
вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, а саме: заниження податку на прибуток
у сумі 820 грн. у зв'язку з неправильним віднесенням витрат,
пов'язаних з наданням позивачу транспортних послуг, до валових
витрат.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському
районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 0000562330 від 05.02.2003, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 500
грн. (в т.ч. основний платіж - 820 грн., штрафні санкції - 680
грн.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат витрат
позивача у сумі 1 537, 08 грн., пов'язаних з оплатою транспортних
послуг з огляду на наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між ПФ "О" (замовник) та Харківським ЗАТ "АТП16301"
(перевізник) укладено договір № 1 на отримання
інформаційно-транспортних послуг по перевезенню дрібнооптових
партій товару. За період з 24.08.2001 по 16.11.2001 ЗАТ "АТП16301"
надало позивачу транспорті послуги на загальну суму 249, 25 грн.,
що підтверджено реєстрами ЗАТ "АТП-16301" використання транспорту
для перевезення товару ПФ "О"; видатковими накладними, з яких
вбачається, що в дні використання транспорту ЗАТ "АТП-16301"
отримувався товар на фірмах - постачальниках для ПФ "О", та актами
здачі - прийому виконаних робіт.
11.12.2001 між ПП "О" (замовник) та ПФ "Б" (перевізник,
правонаступник - ТОВ "Б") укладено договір на отримання
інформаційно - транспортних послуг по здійсненню перевезення
товару замовника.
ТОВ "Б" за період з 03.12.2001 по 27.09.2002 надало позивачу
транспортні послуги автомобілями - "таксі" на загальну суму 1 329,
36 грн., що підтверджено реєстрами перевізника, актами
здачі-приймання виконаних робіт, видатковими накладними, з яких
вбачається, що в дні використання транспорту ТОВ "Б" позивачем
отримувався товар на фірмах - постачальниках.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки
господарського суду щодо правомірного віднесення позивачем витрат
по оплаті транспортних послуг по перевезенню товару позивача в
сумі 1 537, 08 грн. до складу валових витрат, і відповідно
безпідставного донарахування відповідачем податку на прибуток у
розмірі 460 грн.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарського суду щодо неправомірного нарахування відповідачем
штрафних санкцій у розмірі 510 грн. з огляду на безпідставне
донарахування відповідачем податку на прибуток у сумі 460 грн. та
з врахуванням вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 №
2181-ІІІ.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 у справі № А-42/161-03
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 у справі № А-42/161-03 - без
змін.