ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.05.2004 Справа N 40/229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Невдашенко Л.П.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: А.А.А.
відповідача: Б.Б.Б.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
на рішення господарського суду Донецької області від
25 листопада 2003 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05 лютого 2004 р.
у справі № 40/229
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
до відкритого акціонерного товариства "XXX"
про звернення стягнення на майно в сумі 1 579 085, 11 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2002 р. ТОВ "YYY" звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом про звернення стягнення на майно
боржника.
Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що на підставі претензії про
грошову заборгованість в сумі 1 579 085,11 грн., визнаної ВАТ
"XXX" до установи банку була направлена платіжна вимога № 1 від
03.03.2000 р. про стягнення заборгованості у безспірному порядку,
яка банком була повернута на підставі ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В подальшому відмовився від позовних вимог в частині стягнення
129 199,17 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність у
позивача доказів про неможливість оплати заборгованості грошовими
коштами.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.11.2003 р.
(суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 05.02.2004 р. (головуючий -
Гуреєв Ю.М., судді - Скакун О.А., Мирошниченко С.В.) провадження у
справі щодо звернення на майно відповідача в сумі 129 199,17 грн.
припинено. Звернуто стягнення в сумі 1 449 885, 94 грн. боргу на
майно відкритого акціонерного товариства "XXX" на користь ТОВ
"YYY".
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами
при розгляді справи норм матеріального і процесуального права,
просить постановлені у справі судові рішення скасувати та
постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що за укладеним між
сторонами договору купівлі-продажу № 06-1964 СН/4 від 28.01.1999
р. відповідач лише частково оплатив одержану від позивача
продукцію і його заборгованість становить 1 413 290,39 грн., а за
договором купівлі-продажу від 16.02.1999 р. № ДГ -734 не поставив
позивачеві продукції на суму 165 794,72 грн. і його загальна
заборгованість перед позивачем становить 1 579 085,11 грн., що
крім первинних бухгалтерських документів, підтверджується актом
звірки сторін від 01.11.2003 р.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами позивач
звернувся до відповідача з претензією від 15.09.99 р., яка у
відповіді відповідача від 12.01.2000 р. № 06-1964 була визнана у
повному обсязі в сумі 1 579 085,11 грн. (ас.57-58).
Виставлена до сплати платіжна вимога позивача на вказану суму була
повернута банком без виконання відповідно до ст. 19 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доводи касаційної скарги про те, що претензія позивача та
відповідь на неї відповідача за змістом не відповідали вимогам ГПК
України, а тому відповідь не могла бути документом, за яким може
бути проведено безспірне списання з розрахункового рахунку
відповідача чи звернуто стягнення на його майно не заслуговують на
увагу, оскільки задовольняючи позов суд виходив з того, що
відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і припиняються згідно з ст.216 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
належним виконанням і визнання претензії не є способом
припинення зобов'язання, при вирішенні спору перевірив
правильність обрахування позивачем суми заборгованості та
встановив, що у відповідача відсутні на розрахункових рахунках
достатні кошти для задоволення вимог позивача, а тому звернув
стягнення в сумі 1 449 885,94 грн. на майно відповідача.
З такими висновками місцевого господарського суду обгрунтовано
погодився і суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Постановлені у справі судові рішення відповідають вимогам
матеріального процесуального права, а тому підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Донецької області від 25 листопада 2003 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05
лютого 2004 р. у справі № 40/229 - без змін.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді Л.П. Невдашенко
Л.В. Стратієнко