ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 2/10
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Приватного підприємця В-на О.В.
судовому засіданні
касаційну скаргу
на ухвалу від 20.02.2004 Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 2/10
господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного підприємця В-на О.В.
до Енергодарської міської ради
про примушення укласти договір
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача – не з’явився
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003р. приватний підприємець В-н О.В. звернувся до
господарського суду Запорізької області з позовом про примушення
Енергодарської міської ради укласти договір.
Рішенням цього суду від 07.10.2003р. в позові відмовлено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
19.11.2003 повернуто без розгляду апеляційну скаргу ПП В-на О.В.
на вказане рішення згідно п. 3 ст. 97 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки до скарги
не додано документів, які підтверджують сплату державного мита у
встановленому порядку, зокрема: в поданій квитанції № 17 від
30.10.2003р. не вказано символ звітності банку – 092 та не
вказано за перегляд якого процесуального документа сплачено
мито. Крім того, суд зазначив, що в описі вкладення від
30.10.2003р. не вказано яка саме апеляційна скарга надіслана
відповідачу по справі.
Ухвалою від 20.02.2004р. цього ж суду відмовлено приватному
підприємцю В-ну О.В. у відновленні пропущеного строку для
подання апеляційної скарги. Ухвала мотивована тим, що повторно
апеляційна скарга подана 28.01.2004р., тобто більше ніж через
три місяці з дня винесення оскаржуваного рішення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій
просить її скасувати як таку, що винесена при неправильному
застосуванні норм процесуального права.
Заявник наголошує на тому, що оскаржувана ухвала є
необґрунтованою, оскільки строк для подання апеляційної скарги
пропущено не з його вини.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, розглянувши
та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку встановлених обставин, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначено статтею 94
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що до неї повинні додаватися докази сплати
державного мита і надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у
справі.
На обґрунтування оскаржуваної ухвали апеляційний господарський
суд послався на недотримання заявником вимог зазначеної норми.
Проте, з таким висновком погодитись не можна.
Заявник вперше подав апеляційну скаргу на рішення господарського
суду Запорізької області від 07.10.2003р., яке підписано суддею
20.10.03р., у передбачений законом строк, сплативши державне
мито у встановленому порядку і розмірі і додавши докази
надсилання її копії іншій стороні у справі. Апеляційною
ўнстанцўєю скарга ПП В-на О.В. не прийнята до розгляду з
посиланням на те, що в поданій квитанції № 17 від 30.10.2003р.
відсутній символ звітності банку – 092 та не вказано за перегляд
якого процесуального документа сплачено державне мито.
Однак, з наданої заявником довідки відділення Державного
казначейства у місті Запоріжжі № 03-19/64 вбачається, що
державне мито в сумі 42,50 грн. сплачене ПП В-ним О.В.
квитанцією № 17 від 30.10.2003р. зараховано до державного
бюджету по коду бюджетної класифікації 22090200 на рахунок 3111-
9092800007, символ звітності банку - 092, тобто незважаючи на
те, що в поданій квитанції не було зазначено символ звітності
банку державне мито перераховано до Державного бюджету України.
За таких обставин, застосування Запорізьким апеляційним
господарським судом п. 3 ст. 97 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як підставу повернення апеляційної
скарги є помилковим, оскільки у випадку сумніву у вірогідності
надходження державного мита до державного бюджету чи дійшовши
висновку про недостатність наданих доказів, суд міг і повинен
був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав
для повернення скарги.
А за змістом статті 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вирішення питання про відновлення
пропущеного строку залежить виключно від наявності поважних
причин, що обумовили пропуск встановленого законом
процесуального строку. Натомість Запорізький апеляційний
господарський суд не розглянув доводів, які наводились приватним
підприємцем В-ним О.В. на обґрунтування клопотання про
відновлення пропущеного процесуального строку для подання
апеляційної скарги.
Мотиви з яких апеляційний господарський суд відмовив заявнику в
поновленні пропущеного процесуального строку не можна визнати
переконливими, оскільки заявник пояснював, що ухвалу від
19.11.2003 про повернення первісної апеляційної скарги не було
йому надіслано у встановлені процесуальні строки, у зв’язку з
чим він двічі звертався до цього суду з відповідними запитами та
проханням надіслати копію ухвали. Копію ухвали він отримав лише
26.01.2004р. від Енергодарської міської ради у відповідь на його
запит вх.№ 23/02-21-ПП від 20.01.2004р.
На підтвердження цих доводів заявник подав листування із
відповідачем у справі та Запорізьким апеляційним господарським
судом. Суд же, в свою чергу, посилається на те, що листами від
24.12.2003р. по справі № 2/10 заявнику двічі повідомлялося про
результат розгляду первісної апеляційної скарги та про
відправлення її копії на його адресу, однак, вказані листи в
матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене та враховуючи, що необґрунтоване
повернення первісної апеляційної скарги судом потягло за собою
пропуск скаржником процесуального строку для подання апеляційної
скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що ухвала Запорізького апеляційного господарського
суду від 20.02.2004 підлягає скасуванню, а справа передачі до
апеляційного господарського суду для розгляду скарги по суті.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця В-на Олега Васильвича
задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
20.02.2004 у справі № 2/10 скасувати, справу передати до
Запорізького апеляційного господарського суду для розгляду
скарги по суті.