ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2004                              Справа N 5/160

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційне  подання

заступника  прокурора Миколаївської області на постанову Одеського

апеляційного  господарського  суду від 9 грудня 2003 року у справі

№ 5/160  за  позовом  прокурора  Миколаївської області в інтересах

держави в особі Фонду комунальної власності Миколаївської  міської

ради  до  обласної  громадської  організації  "ТСВ",  товариства з

обмеженою   відповідальністю   "ТТ",    відкритого    акціонерного

товариства  "П"  про  визнання  недійсними договорів та додаткової

угоди, -

                        В С Т А Н О В И В:

У серпні 2003 року  прокурор  Миколаївської  області  в  інтересах

держави  в особі Фонду комунальної власності Миколаївської міської

ради звернувся до  господарського  суду  Миколаївської  області  з

позовом  до  обласної громадської організації "ТСВ",  товариства з

обмеженою   відповідальністю   "ТТ",    відкритого    акціонерного

товариства  "П" про визнання недійсними договору № 31 від 26 липня

2002 року про  передачу  цілісного  майнового  комплексу  дитячого

оздоровчого табору "Т", додаткової угоди до вказаного договору від

30 липня 2003 року та договору  на  оперативне  управління  від  1

липня 2002 року, посилаючись на їх невідповідність вимогам чинного

законодавства.

Рішенням господарського суду Миколаївської області  від  7  жовтня

2003  року,  залишеним  без змін постановою Одеського апеляційного

господарського суду від  9  грудня  2003  року,  позов  задоволено

частково.  Визнано  недійсним  договір  від  1  липня 2002 року та

стягнуто з обласної громадської організації "ТСВ" судові  витрати.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В касаційному  поданні  заступник  прокурора Миколаївської області

просить скасувати постановлені судові  рішення  та  прийняти  нове

рішення,   яким   позов   задовольнити,   посилаючись  на  те,  що

попередніми   судовими    інстанціями    були    порушені    норми

процесуального та матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання,

суд вважає,  що касаційне подання не підлягає задоволенню з  таких

підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  попередніми

судовими інстанціями,  26 липня 2002 року між  Фондом  комунальної

власності  Миколаївської  міської  ради  та  обласною  громадською

організацією "ТСВ" укладено договір  про  передачу  в  безкоштовне

користування  власності  територіальної  громади  м.  Миколаєва  -

цілісного майнового комплексу  дитячого  оздоровчого  табору  "Т",

розташованого у селищі В. Корениха м. Миколаєва вартістю станом на

1 липня 2002 року 30313 грн.

30 липня між тими ж сторонами  укладена  додаткова  угода,  згідно

якої  частина  обладнання  та  швидкозношувальні предмети передано

позивачем до товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ".

1 липня 2002 року  обласна  громадська  організація  "ТСВ"  уклала

договір  з  відкритим  акціонерним  товариством "П",  згідно якого

перший  передав  останньому  табір  "Т"  на  правах   оперативного

управління.

Частково задовольняючи позов,  попередні судові інстанції виходили

з  вимог  Положення   про   Фонд   комунальної   власності,   яким

передбачено,  що  Фонд  має  право  виступати  орендарем  цілісних

майнових комплексів та за  попереднім  узгодженням  з  виконавчими

органами   Миколаївської  міської  ради,  відповідними  постійними

комісіями міської ради, виконувати майнові операції.

Згідно протоколу № 38  засідання  депутатської  комісії  з  питань

управління   комунальним   майном   від   24  вересня  2003  року,

депутатська   комісія   підтверджує   свої   рекомендації    Фонду

комунального  майна укласти договір використання спірного табору з

обласною громадською організацією "ТСВ".

Судами встановлено,  що при укладанні договору від 26  липня  2002

року  та  додаткової  угоди  від  30 липня 2002 року сторони діяли

правомірно,  у зв'язку з чим  попередні  судові  інстанції  дійшли

правильного  висновку  про  відсутність  підстав  для  задоволення

позову в частині визнання цих договорів недійсними.

Висновок попередніх судових інстанцій про недійсність договору від

1 липня  2002  року на підставі ст.  48 Цивільного кодексу України

( 435-15  ) (435-15)
          є  законним,  обґрунтованим,   відповідає   фактичним

обставинам  та  наявним матеріалам справи,  нормам матеріального і

процесуального  права,  а  доводи  касаційного  подання  його   не

спростовують.

З огляду  на  викладене,  підстав для зміни або скасування рішення

місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання  заступника  прокурора   Миколаївської   області

залишити   без   задоволення,   а   рішення   господарського  суду

Миколаївської  області  від  7  жовтня  2003  року  та   постанову

Одеського  апеляційного господарського суду від 9 грудня 2003 року

у справі № 5/160 без змін.