ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 18/159
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "С" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16 грудня 2003
року у справі № 18/159 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "С" до дочірнього підприємства "Агрофірма "Ш"
орендного підприємства "ШЗ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "С"
звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до
дочірнього підприємства "Агрофірма "Ш" орендного підприємства "ШЗ"
про стягнення боргу в сумі 274932 грн., посилаючись на невиконання
відповідачем умов договору на виконання будівельних робіт,
укладеного сторонами в листопаді 2001 року щодо оплати їх
вартості.
Рішенням господарського суду Донецької області від 6 жовтня 2003
року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 223438 грн. боргу за виконані роботи та судові витрати. В
іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16
грудня 2003 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові
відмовлено. Стягнуто з позивача судові витрати в сумі 850 грн. за
подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити без змін,
посилаючись на те, що судом другої інстанції були порушені норми
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом,
згідно усної домовленості між сторонами, позивачем у період з
листопада 2001 року по січень 2002 року виконувалися
ремонтнобудівельні роботи у філії "К", яка є структурним
підрозділом відповідача.
Судом встановлено, що факт виконання робіт підтверджено
матеріалами прокурорської перевірки і поясненнями посадових осіб
відповідача, проте, відповідач відмовився від їх оплати, з
посиланням на те, що сума виконаних робіт сторонами не узгоджена.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що відповідно до висновку будівельно-технічної
експертизи № 1863/22 від 15 вересня 2003 року, проведеної
Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз за
клопотанням позивача, вартість виконаних позивачем робіт без
урахування вартості матеріальних ресурсів становить 223438 грн.,
які підлягають сплаті відповідачем.
При розгляді апеляційної скарги, суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та
відмови в позові, керуючись вимогами ст.ст. 153, 332, 334
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та посилаючись на те, що
позивачем не була розроблена, а відповідачем не схвалена,
проектно-кошторисна документація, наявність якої є істотною умовою
договору підряду, оскільки її необхідність визначена законом, тому
умови щодо обсягу та ціни робіт сторонами не визначені, доказів
щодо предмету договору не надано.
Проте, як з висновком місцевого суду про часткове задоволення
позовних вимог в сумі 223438 грн., так і з висновком апеляційного
господарського суду про відмову в позові у зв'язку з відсутністю
договору підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт,
погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неповно
встановлених обставинах справи та урахування того, що в силу ст. 4
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
права та обов'язки виникають
не тільки з договору, але і дій громадян і організацій, які хоч і
не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Попередніми судовими інстанціями встановлено факт виконання
позивачем ремонтно-будівельних робіт на об'єктах відповідача з
посиланням на матеріали прокурорської перевірки.
Проте, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дані матеріали не витребувані та не
досліджені в судовому засіданні.
Висновком будівельно-технічної експертизи, вихідними даними якого
були результати обстеження об'єктів відповідача та їх об'єм,
визначена вартість робіт, які з великою вірогідністю виконані
відповідачем.
Разом з тим, судом не з'ясовувалось питання, які документи по
виконаних роботах складались за участю представників сторін та чи
приймались вказані роботи відповідачем, у зв'язку з чим вони не
були предметом експертного дослідження та оцінка їм не давалась.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та постанову
апеляційного суду не можна визнати законними та обґрунтованими,
такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального
права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на
новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, з'ясувати
фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін і в
залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та
обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "С"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 6 жовтня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16 грудня 2003 року у справі № 18/159 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції.