ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  УКРАЇНИ

                           П О С Т А Н О В А

                   І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 05.05.2004                                       Справа N 41/327

                            м. Київ

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                   Перепічая В.С.  (головуючого),

                   Вовка І.В.,

                   Гончарука П. А.,

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційну   скаргу

Приватного підприємства "XXX" на постанову Київського апеляційного

господарського суду  від  23.10.2003  року  у  справі  №41/327  за

позовом  Приватного  підприємства "XXX" до Приватного підприємства

"YYY" 

про   стягнення суми,

                       У С Т А Н О В И В:

У травні 2003 року позивач звернувся  до  господарського  суду  м.

Києва   з   позовною   заявою   до   відповідача   про   стягнення

заборгованості,  3%  річних,  збитків,   пов'язаних   з   наданням

консультаційних та юридичних послуг у загальній сумі 2 442,58 грн.

в зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі -  продажу

№182 від 16.03.2001 року .

Рішенням господарського  суду  м.  Києва від 16.07.2003 року позов

задоволено частково і стягнуто з відповідача на  користь  позивача

746,34  грн.,  в  частині  стягнення  збитків в сумі 1 700 грн.  у

задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

23.10.2003  року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено

без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  вважає,  що  судом  порушено  норми

матеріального  та  процесуального права,  і тому просить постанову

апеляційного суду скасувати в частині стягнення збитків у  вигляді

витрат  на  консультаційні  та  юридичні послуги,  і прийняти нове

рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Доповідач- І.В.Вовк

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення  представника  позивача,  дослідивши   доводи

касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи та прийняті у ній

судові рішення,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається  з матеріалів справи,  між позивачем та відповідачем

укладено  договір  купівлі-  продажу  №182  від  16.03.2001  року,

відповідно  до  якого позивач зобов'язується поставити відповідачу

продукцію,  асортимент,  кількість  та  ціна  якої   зазначена   у

накладних на передачу товару, а відповідач зобов`язується прийняти

та оплатити поставлений товар.

П. 2.3  зазначеного  договору  визначено,  що  відповідач  повинен

опатити  товар  протягом  10  банківських  днів з моменту поставки

товару.

Предметом даного  судового  розгляду  є   вимоги   про   стягнення

заборгованості,  3%  річних та збитків,  пов'язаних з витратами на

юридичні послуги у зв'язку з  неналежним  виконанням  відповідачем

взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором.

Відповідно до  ст.ст.161,  162  ЦК  УРСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
         зобов'язання

повинні виконуватись належним чином і в установлений  строк  та  у

відповідності до вказівок закону,  договору.  Одностороння відмова

від виконання зобов'язання не допускається.

Судом першої  інстанції  встановлено,  що  відповідачем   порушено

зобов'язання  з  оплати  за  отриманий  товар,  що підтверджується

наявними в справі матеріалами.

Отже, місцевий  господарський  суд,  з  яким   погодився   і   суд

апеляційної   інстанції,   прийшов  до  правильного  висновку  про

обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу

та  3%  річних,  нарахованих  за  ст.  214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  і

правомірно задовольнив в цій частині позов.

Суд першої  інстанції  також   обґрунтовано   дійшов   правильного

висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що

віднесення до збитків витрат позивача  на  правове  обслуговування

суперечить  закону,  зокрема ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  оскільки

такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх  наявності

та  розмір  не знаходиться у необхідному зв'язку з заборгованістю,

яка стягується позивачем.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких  обставин,  прийнята  у  справі  постанова   апеляційного

господарського   суду  відповідає  матеріалам  справи  та  вимогам

закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без

задоволення.

З огляду  наведеного  та  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу   Приватного   підприємства  "XXX"  залишити  без

задоволення,  а постанову Київського  апеляційного  господарського

суду від 23.10.2003 року - без змін.

Головуючий В. Перепічай

Судді      І. Вовк

           П.Гончарук