ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2004                                     Справа N 38/80-03

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.   Києві

касаційну    скаргу   приватного   підприємця    Л-ка    Богдана

Анатолійовича    на    постанову    Харківського    апеляційного

господарського  суду від 08.01.2004 р. у справі за  позовом  СПД

ФО  Л-ко  Б.А. до Приватної виробничо-комерційної фірми “Ш”  

про   стягнення сум

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали

справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд

                       У С Т А Н О В И В:

У  лютому  2003 р. приватний підприємець Л-ко Б.А.  пред’явив  у

господарський суд позов до ПВКФ “Ш”, а 27.02.2003  р.  уточнення

до  нього про стягнення з відповідача 6973грн. вартості  газу  в

кількості 3632 кг, 2459 грн. втраченої вигоди, 448 грн.  штрафу,

10000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням  господарського суду Харківської області від 24.11.2003

р.,  залишеним  без  змін  постановою Харківського  апеляційного

господарського суду від 08.01.2004р., у позові відмовлено.

У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 08.01.2004р. і

прийняти  нове  рішення,  посилаючись на  порушення  судом  норм

матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як   встановлено  судом,  на  підставі  зібраних  і  досліджених

матеріалів  справи,  між  позивачем та відповідачем  у  2002  р.

виникли комплексні правовідносини зі схову та позички природного

газу.

Відповідно  до ст. 423 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , коли на  схов  здано

речі,  визначені  в  договорі лише  родовими  ознаками,  то  при

відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця,

і  він  зобов’язаний повернути стороні, яка здала  їх  на  схов,

рівну  або обумовлену сторонами кількість речей того  ж  роду  і

якості.

Спір виник щодо зданого на схов газу скрапленого.

При  цьому  судом достовірно також встановлено, що при  передачі

позивачем  спірного  газу на схов, в більшості  накладних,  його

марка не зазначалась, газ відвантажувався в різні камери схову і

в  різні  ємкості,  як і те, що позивач при  цьому  застосовував

подвійну  одиницю  виміру  з різним коефіцієнтом  переведення  з

кілограмів в літри.

Всім  цим  і  іншим  встановленим  обставинам  по  справі  в  їх

сукупності,  у  порядку  виконання  вимог  ст.  43  ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд дав належне юридичне обґрунтування і прийшов до

підставного  висновку  про  недоведеність  заявлених   позивачем

вимог.

Правильно  з  таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної

інстанції.

Доводи  касаційної інстанції не дають підстав для висновків  про

неправильне    застосування   судом   норм   матеріального    та

процесуального   права,  яке  привело  чи  могло   привести   до

неправильного  вирішення спору, а посилання в касаційній  скарзі

на  недоведеність обставин справи, як і перевірку та  переоцінку

доказів,   то   виходячи  з  припису  ст.  111-7  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , це виходить за  межі

перегляду справ в касаційному порядку.

Керуючись  ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 -  111-12  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну    скаргу   приватного   підприємця    Л-ка    Богдана

Анатолійовича залишити без задоволення, а постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 08.01.2004 р. без змін.