ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 31/362-03-6433
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “І” на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі за позовом ЖБК “І” до виконкому Одеської
міської ради та Управління капітального будівництва Одеської
міської ради
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представника Управління капітального
будівництва Одеської міської ради, перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 р. ЖБК “І” пред’явив у господарському суді позов
до виконкому Одеської міської ради та Управління капітального
будівництва Одеської міської ради про стягнення 671 385 грн.,
посилаючись на порушення останніми домовленості, оформленої
рішенням виконкому Одеської міськради № 223 від 23.03.1999 р.
У подальшому позивач збільшив заявлену суму до 1162544,04 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.10.2003 р.
у задоволенні позову до виконкому Одеської міської ради
відмовлено, провадження у справі щодо Управління капітального
будівництва Одеської міської ради припинено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р., апеляційну скаргу ЖБК “І” залишено без
задоволення, рішення господарського суду Одеської області від
15.10.2003 р., в частині припинення провадження у справі щодо
вимог до Управління капітального будівництва Одеської міської
ради, скасовано; у позові ЖБК “І” до виконкому Одеської міської
ради та Управління капітального будівництва Одеської міської
ради відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2003р. і
рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2003 р.,
а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права. Також просив змінити
підсудність розгляду даної справи.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 11010 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку
підставою для скасування рішення місцевого або постанови
апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом
за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним
чином про час і місце засідання суду.
Як видно з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції
розгляд справи було відкладено на 03.12.2003 р.
В призначений день справу було розглянуто по суті.
Проте, повідомлення про слухання справи на зазначений день,
надійшло до відділення зв’язку № 49, яке обслуговує позивача,
тільки 04..12.2003р.
На ці обставини посилався позивач, що підтверджується і
матеріалами справи.
Таким чином, позивача судом другої інстанції не було належним
чином повідомлено про час і місце засідання суду, що є, як
наведено вище, безумовною підставою, з огляду також положень п.
3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, для скасування
ухвалених судових рішень.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.
Суду, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
слід було більш ретельніше з’ясувати правову природу спірних
правовідносин, як і предмет та підставу заявленого позову, з
огляду, зокрема, що спір між позивачем та Управлінням
капітального будівництва Одеської міської ради вже розглядався
судом, з затвердженням мирової угоди, укладеної між сторонами
спору, а також того, що заявлений позов, який був предметом
розгляду по даній справі, заявником обґрунтовувався як нормами
Цивільного кодексу, які регулюють договірні відносини, так і
нормами Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
До того ж, суду слід було належним чином перевірити посилання
позивача на те, що до закінчення будівництва і прийняття на
баланс будинку або якої-небудь його частини, в тому числі і
нульового циклу, не могли бути власністю ЖБК “І”, яке лише
фінансувало роботи по будівництву в розмірі 30% кошторисної
вартості за договором від 16.06.1992 р.
Враховуючи викладене, ухвалені судові рішення визнати законними
і обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Вимоги ж касаційної скарги про зміну підсудності по даній справі
задоволенню не підлягають, так як це питання вирішується в
іншому, передбаченому ст. 17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, порядку.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “І”
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. та рішення господарського суду Одеської області від
15.10.2003 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.