ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.05.2004 справа N 27/96(Д28/102)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПА у Дніпропетровській області
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду 20.11.2003
у справі № 27/96(Д28/102)
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ДПА у Дніпропетровської області
до Малого державного багатопрофільного
підприємства "П",
ПП "Г"
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній.
від відповідача 1: не з'явився.
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
04.09.2003 у справі № 27/96 (Д28/102) позов задоволено: визнано
недійсною усну угоду від 07.05.2001 купівлі-продажу шпильок
високопробних у кількості 500 штук на суму 80 000 грн. та стрічки
транспортерної - 71 кв.м. на суму 19 880, 57 грн., укладену між
малим державним багатопрофільним підприємством "П" та ПП "Г", та
стягнуто з відповідача-1 в доход держави товар, отриманий за
оспорюванню угодою, а з відповідача - 2 стягнуто на користь малого
державного багатопрофільного підприємства "П" - 99 880 грн. Крім
того, з ПП "Г" стягнуто - 1 083, 81 грн. державного мита в доход
державного бюджету та 118 грн. витрат на судово-інформаційне
забезпечення судового процесу на користь ДП "СІЦ".
Рішення господарського суду мотивовано тим, що оспорювана угода
була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, що є підставою для визнання угоди недійсною згідно зі
ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.11.2003 рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 04.09.2003 у справі № 27/96 (Д28/102) скасовано, у задоволенні
позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачам не
надано належних доказів, які б свідчили про наявність мети на
ухилення від сплати податків при укладанні відповідачами спірної
угоди, крім того, позов було подано неналежним позивачем (ДПА у
Дніпропетровській області).
У касаційній скарзі ДПА у Дніпропетровської області просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.11.2003, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.09.2003 у справі № 27/96
(Д28/102) залишити без змін, посилаючись на порушення
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, а саме: ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 1, 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним
правом на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
В засіданні господарського суду було оголошено перерву до
01.04.2004.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між 1-відповідачем (покупцем) та 2-м відповідачем (продавцем)
укладено в усній формі договір купівлі V продажу шпильок
високопробних та стрічки транспортерної від 07.05.2001, який
відповідачами виконано (про що свідчать рахунки від 07.05.2001,
податкові накладні від 07.05.2001, накладні від 07.05.2003 та
платіжні документи про оплату товару від 07.05.2003).
ДПА у Дніпропетровської області звернулася з позовом про визнання
вказаної угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
і стягнення з 1-го відповідача в доход держави
всього одержаного за угодою від 2-го відповідача, та стягнення з
2-го відповідача на користь 1-го відповідача 99 880, 57 грн.,
оскільки ПП "Г" не знаходиться за юридичною адресою, зареєстровано
на підставну особу, податкову звітність не подає з моменту
реєстрації, дозвіл на виготовлення печаток та штампів не
отримувало, у зв'язку з чим рішенням Кіровського районного суду м.
Донецька від 19.07.2001 установчі документи ПП "Г" визнані
недійсними з моменту реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що позивачем доведено факт укладання
відповідачем-2 угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, що є підставою для визнання угоди недійсною
згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та
відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд апеляційної
інстанції виходив з того, що належними доказами наявності мети на
ухилення від оподаткування доходів можуть бути лише акти перевірок
ПП "Г", якими було б встановлено факти порушення податкового
законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд першої інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо укладання
відповідачем-2 угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, тоді як з висновками господарського суду
апеляційної інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.
При вирішенні спору про визнання угоди недійсною суду необхідно
з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання
угод недійсними, і настання певних юридичних наслідків.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує можливість визнання угод недійсними на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за наявності мети не
сплачувати податки з сум, отриманих за реалізовані іншим суб'єктам
господарської діяльності товари (роботи, послуги), оскільки такі
дії суперечать ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою
встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку
і розмірах, встановлених Законом.
Крім того, колегією суддів Вищого господарського суду України
взято до уваги і те, що згідно зі ст. 49 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду
України № 3 від 28.04.78 (з наступними змінами) "Про судову
практику в справах про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода, яка укладена з метою, що суперечить інтересам держави і
суспільства, визнається недійсною, і до таких угод належать угоди,
спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів
від оподаткування.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено факти
відсутності ПП "Г" за місцем реєстрації, неподання підприємством
звітності з моменту реєстрації, використання для державної
реєстрації підприємства документів особи, яка не мала наміру і
можливості займатися (і не займалася) підприємницькою діяльністю,
що стало підставою для визнання установчих документів ПП "Г"
недійсними з моменту реєстрації рішенням Кіровського районного
суду м. Донецька від 19.07.2001. Крім того, господарськими судами
встановлено, що відділами дозвільної системи УАСМ Донецького МУ та
УАСМ УМВС України в Донецькій області дозволи на виготовлення
печаток та штампів для ПП "Г" не надавались.
За таких обставин, посилання господарського суду апеляційної
інстанції на недоведеність належними доказами мети на ухилення від
сплати податків є безпідставними.
Що стосується посилання апеляційного господарського суду на
відсутність актів перевірки ПП "Г", якими б було встановлено
порушення податкового законодавства, то слід зазначити, що
господарським судом не взято до уваги встановлений рішенням
Кіровського районного суду м. Донецька від 19.07.2001 факт
відсутності підприємства за юридичною адресою (що позбавило ДПІ
можливості здійснити перевірку підприємства).
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновком господарського суду апеляційної інстанції
щодо подання позову неналежним позивачем (ДПА у Дніпропетровській
області) з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990 № 509-ХІІ завданнями органів
державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових
доходів, установлених законодавством.
Статтею 9 вказаного Закону ( 509-12 ) (509-12)
передбачено, що державні
податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах
з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують
функції, передбачені статтею 8 цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
, крім
функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також
пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок
акцизного збору.
У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи
державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за
платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих
платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в
районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні
та об'єднані державні податкові інспекції.
Згідно з ч. 1 ст. 8 цього ж Закону ( 509-12 ) (509-12)
Державна податкова
адміністрація України здійснює безпосередньо функції контролю за
додержанням законодавства про податки, інші платежі.
Аналіз вказаних норм Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
свідчить про те, що органи державної
податкової служби (в т.ч. і ДПА у Дніпропетровській області) є
уповноваженими державою органами для здійснення функцій контролю
за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення,
повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових
фондів податків і зборів.
Враховуючи, що підставою для визнання спірної угоди недійсною був
саме умисел ПП "Г" на ухилення від сплати податків, ДПА у
Дніпропетровській області є органом, який здійснює захист
інтересів держави шляхом пред'явлення відповідного позову.
Що стосується клопотання представника малого державного
багатопрофільного підприємства "П" від 23.03.2004 про припинення
провадження у справі відносно МДБП "П" у зв'язку з ліквідацією
останнього 19.03.2004, то слід зазначити, що: по-перше, відповідно
до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для
перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду, а на
момент розгляду справи у господарських судах першої та апеляційної
інстанцій МДБП "П" ще не було ліквідовано; по-друге, у зв'язку з
повідомленням про ліквідацію МДБП "П" з 19.03.2004, клопотання про
припинення провадження у справі від 23.03.2004 подано
представником 1-го відповідача Т.О. Г-ко, повноваження якого
належним чином не підтверджено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПА у Дніпропетровської області задовольнити.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.11.2003, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.09.2003 у справі № 27/96
(Д28/102) залишити в силі.