ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.05.2004 справа N 6/180
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у ДПІ у Ленінському районі м.
відкритому Запоріжжя
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003
у справі № 6/180
господарського суду Запорізької області
за позовом Запорізького благодійного фонду "Г"
до ДПІ у Ленінському районі м.
Запоріжжя
третя особа
Фундація "КІІ"
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
третьої особи: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.09.2003 у
справі № 6/180, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 16.12.2003 позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.
Запоріжжя від 08.07.2003 № 0000212628/0-370 визнано недійсним з
мотивів відсутності порушень позивачем норм Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994
№ 334/94-ВР (зі змінами і доповненнями) та Закону України "Про
гуманітарну допомогу" ( 1192-14 ) (1192-14)
від 22.10.1999 № 1192-ХІV (зі
змінами і доповненнями), оскільки вся одержана позивачем
гуманітарна допомога була використана за цільовим призначенням.
У касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя просить
скасувати рішення господарського суду Запорізької області від
10.09.2003 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 16.12.2003 у справі № 6/180, у позові відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм ст. 6, 11 Закону України "Про
гуманітарну допомогу" ( 1192-14 ) (1192-14)
, п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у
Ленінському районі м. Запоріжжя проведено позапланову
документальну перевірку позивача з питань правильності
застосування пільг з податку на прибуток та дотримання вимог
чинного законодавства з податку на прибуток за період з 01.07.2001
по 30.06.2002, за наслідками якої складено акт № 69/26-22/25765063
від 27.06.2003, яким встановлено порушення позивачем п. 1.23 ст.
1, п. 3.1 ст. 3 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 10.1 ст. 10, п. 16.2
ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 6 Закону України "Про гуманітарну допомогу"
( 1192-14 ) (1192-14)
у зв'язку з заниженням податкових зобов'язань з
податку на прибуток в ІІІ-му кварталі 2001 р. в сумі 5 568 грн.,
оскільки у ІІІ-му кварталі 2001 р. позивачем не було здійснено
оприбуткування товарів на загальну суму 18 561 грн. Крім того,
позивачем при оприбуткуванні гуманітарної допомоги було занижено
ціни на товари на суму 32 478 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.
Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2003
№ 0000212628/0-370, яким позивачу донараховано податок на прибуток
у сумі 5 568 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 784
грн.
За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача
залишена без розгляду, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Ленінському районі м. Запоріжжя від 08.07.2003 № 0000212628/0-370
- без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що між Запорізьким благодійним фондом "Г" (позивач) та Фундацією
"КІІ" (третя особа) укладено угоду про надання гуманітарної
допомоги від 27.01.2001, відповідно до умов якої останній надає
позивачу гуманітарну допомогу у вигляді надлишкового майна для
використання лікарнями м. Запоріжжя та Запорізької області, а
позивач, в свою чергу, забезпечує складські приміщення для
зберігання гуманітарної допомоги, а також несе відповідальність за
розмитнення вантажу, забезпечення робіт по його розвантаженню,
надійному зберіганню і подальшому його розподілу у відповідності
до умов цієї угоди. При цьому, розвантаження повинно здійснюватися
у присутності та під наглядом представника відправника, а розподіл
гуманітарної допомоги здійснюється безпосередньо після того, як
всі транспортні засоби, що привезли вантаж із - за кордону, буде
розвантажено, а їх вміст інвентаризовано (п.5 угоди від
27.01.2001).
Згідно з вантажно-митними деклараціями № 11200/1/300815 та
№ 11200/1/300816 від 12.07.2001, транспортними та іншими
супроводжувальними документами на адресу позивача надійшла
гуманітарна допомога від Фундації "КІІ" на загальну суму 988 085
грн. При цьому, позивачем в присутності представників Фундації
"КІІ" та Запорізької регіональної митниці було здійснено
розвантаження контейнерів у складські приміщення, які було
опломбовано пломбами Фундації "КІ" і Запорізької регіональної
митниці та поставлено під митний контроль, що підтверджено актом
прийому-передачі товарів на зберігання під митним контролем № 480
від 08.06.2001. Відповідно до зазначеного акту, перевірка
відповідності фактичної кількості вантажу в контейнерах кількості
вантажу, вказаного в товаросупроводжувальних документах,
здійснювалася виключно за кількістю палет (товарних місць), а не
за кількістю товару кожного найменування.
Після закінчення процедури митного декларування вантажу
представниками позивача та третьої особи була проведена
інвентаризація вантажу, який фактично надійшов в товарних місцях
(палетах), за результатами якої встановлено, що позивач не отримав
предметів гуманітарної допомоги на суму 82 764, 66 грн. Тобто,
фактично із задекларованого вантажу на суму 988 084 79 грн.
позивач отримав - на суму 905 320, 13 грн. Також, крім вантажу,
вказаного в товаросупроводжувальних документах, при проведенні
інвентаризації була виявлена додаткова номенклатура вантажу на
загальну суму 31 725, 70 грн.
Таким чином, загальна сума отриманого позивачем вантажу склала 937
045, 78 грн., а саме на суму: 905 320, 13 грн. - гуманітарна
допомога, що задекларована згідно товаросупроводжувальних
документів та на суму 31 725, 70 грн. - додаткова номенклатура
вантажу, виявленого при проведенні інвентаризації.
Факт нестачі товару гуманітарної допомоги та факт виявлення
додаткового товару встановлено господарськими судами і
підтверджено матеріалами справи (інвентарні листи від 17.07.2001,
складені представниками позивача та третьої особи за результатами
проведеної інвентаризації в товарних місцях, листи Фундації "КІІ"
від 17.07.2001, від 05.09.2003 № 323)). Слід зазначити, що
господарськими судами також встановлено і матеріалами справи
підтверджено факт розподілу позивачем всієї фактично отриманої
гуманітарної допомоги між організаціями-отримувачами (звіт від
15.11.2001 про розподіл всього фактично отриманого вантажу,
виявленого в процесі інвентаризації, підписаний представником
позивача та третьої особи та поданий до комісії з питань
гуманітарної допомоги при Запорізькій обласній державній
адміністрації).
Крім того, слід зазначити, що позивач - Запорізький благодійний
фонд "Г" є недержавною некомерційною благодійною організацією.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про благодійництво та
благодійні організації" ( 531/97-ВР ) (531/97-ВР)
від 16.09.1997 № 531/97-ВР
благодійна організація - це недержавна організація, головною метою
діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах
суспільства або окремих категорій осіб. Благодійна діяльність - це
добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не
передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про гуманітарну допомогу"
( 1192-14 ) (1192-14)
гуманітарна допомога у вигляді виконання робіт,
надання послуг, у грошовій або натуральній формі (крім підакцизних
товарів), яка надається, ввозиться, пересилається в Україну,
звільняється від оподаткування.
Якщо кошти або товари (роботи, послуги), звільнені від
оподаткування як гуманітарна допомога, було використано не за
цільовим призначенням, вони вважаються доходом і оподатковуються
відповідно до законодавства України.
Враховуючи, що господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджено
використання всієї фактично отриманої позивачем гуманітарної
допомоги за цільовим призначенням, висновки відповідача щодо
порушення позивачем ст. 6 Закону України "Про гуманітарну
допомогу" ( 1192-14 ) (1192-14)
є безпідставними.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 у справі № 6/180 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити
без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 16.12.2003 у справі № 6/180 - без змін.