2а/2370/5552/2011 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період, та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 04.03.2021 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (суддя Гаращенко В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №2а/2370/5552/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення рішення Форми В1 від 15 квітня 2011 року №0000212301, №0000192301 та №0000232301.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю спірних податкових повідомлень-рішень з підстав наявності всіх первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, на підставі яких були сформовані відповідні показники податкової звітності. висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Невідповідність індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "HBO "Станкоресурс" обумовлена помилкою в реєстрі отриманих податкових накладних, яка виправлена шляхом подання уточнень. При цьому, податкова накладна містить правильний індивідуальний податковий номер платника, а тому дає право на отримання податкового кредиту.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

За наслідками касаційного перегляду судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2017 року касаційну скаргу товариства задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди обмежились виключно посиланням на відсутність у товариства документів про перевезення товарів і актів затвердженої форми та оцінкою господарської діяльності контрагентів позивача, яка була предметом дослідження у ході податкової перевірки контролюючим органом, не врахувавши при цьому, що податковим законодавством право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку на додану вартість. Судами не встановлено та не перевірено обставини щодо використання придбаного позивачем товару (послуг) у господарській діяльності, зміна у складі активів та/або зобов`язань під час здійснення спірних операцій, наявність ділової мети, яка передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, установлення зв`язку між фактом придбання послуг із господарською діяльністю платника податку.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року №0000192301, №0000212301 та №0000232301.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що операції з придбання товарів та в подальшому їх використання в господарській діяльності позивачем, підтверджують факт реальних змін майнового стану позивача і є визначальною ознакою господарської операції.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт на здійснення монтажу та наладки технологічного обліку електроенергії та перевірки трансформації трансформатору току. Зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних в підтвердження виконання договорів поставок. Зауважує про відсутність доказів використання товару у господарській діяльності позивача та не підтвердження таких операцій зустрічними перевірками контрагентів позивача. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання.

Від позивача 7 червня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правомірність та обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 17 березня 2011 року по 30 березня 2011 року проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку січень 2011 року, яка виникла в січні 2011 року за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, про що складено акт від 5 квітня 2011 року № 529/23/30147563 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2011 року № 0000192301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 257564 грн; № 0000212301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 422039 грн; № 0000232301, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Актом перевірки встановлено порушення підпунктів 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ), внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 2219,80 грн; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого завищено суму податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 677382,96 грн та січні 2011 року на суму 392632,76 грн; не підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 422039 грн та встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на 257564 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є відсутність правових наслідків у правовідносинах позивача з його контрагентами та допущення помилки у податковій накладній.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товариством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворожбуд" (виконавець) укладено договір від 12 жовтня 2010 року №50/5 на виконання робіт по монтажу та наладці технологічного обліку електроенергії в електричних лініях 10 кВ і 0,4 кВ. На підтвердження виконаних робіт за вказаним договором позивачем надано до суду акти прийому - передачі виконаних робіт.

3 листопада 2010 року підприємством (покупець) укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Електровозрембуд" (постачальник) договір поставки № 107/27. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду прибуткові ордери, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні.

Позивачем (покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Постач Комплект Океан" (постачальник) договір поставки від 15 червня 2009 року № 62/27. На підтвердження поставки товару позивачем надано видаткову накладну, прибутковий ордер та податкову накладну.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктами 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкове зобов`язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено підтвердження реальності господарських операцій позивача з його контрагентами належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, встановлено відповідний рух активів, Верховний Суд не може погодитись з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується із доводами податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, оскільки судами встановлено, що за умовами договорів поставки транспортування товару здійснюється власними транспортними засобами покупця. Відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів не вказує на безтоварність господарських операцій, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до матеріалів справи надані відповідні подорожні листи.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у постачальників товарно-матеріальних цінностей, руху активів та підтвердження отриманих позивачем послуг від контрагентів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій зустрічними перевірками контрагентів досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу щодо недоліків в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що податковий орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю "Криворожбуд", "Електровозорембуд" та "Постач Комплект Океан".

Стосовно невідповідності індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з Tовариством з обмеженою відповідальністю HBO "Станкоресурс", колегія суддів визнає, що помилка в оформленні реєстру отриманих податкових накладних, зокрема у частині зазначення невірного податкового номеру, не є підставою для висновку про завищення податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року у справі №2а/2370/5552/2011- залишити без змін.