ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.04.2004 Справа N 11/354-02(33/82-02)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О.- головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенко м. М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Кисельов м. Є. дов. від 20.11.03
від 1-го відповідача – Борисовець А.І. дов. від 07.04.04 б/н
від 2-го відповідача не з’явився
розглянувши матеріали АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Харківської
касаційної скарги обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”
на постанову від 09.12.03
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/354-02 (33/82-02)
господарського суду Харківської області
за позовом АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Харківської
обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”
до – ТОВ “Маіс”,
– виконкому Дзержинської районної ради
м. Харкова
про визнання недійсною реєстрацію змін до установчих
документів
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 13.04.04 розгляд справи відкладався на 20.04.04.
АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Харківської обласної філії АКБ
“Укрсоцбанк” заявив позов до ТОВ “Маіс”, третя особа на стороні
відповідача - виконком Дзержинської районної ради м. Харкова про
визнання недійсною реєстрацію змін до установчих документів ТОВ
“Маіс”.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.02
виконком Дзержинської районної ради м. Харкова було залучено до
участі у справі в якості другого відповідача.
13.06.03 позивач подав заяву про зміну позовних вимог у
відповідності зі ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та просить суд
визнати недійсними протокол загальних зборів засновників ТОВ
“Маіс” № 30 від 20.03.2002 та зміни № 4 до статуту ТОВ “Маіс” в
частині зменшення статутного фонду; зобов’язати виконком
Дзержинської районної ради м. Харкова скасувати реєстрацію змін
від 30.04.02 (реєстраційний № 0020318) до установчих документів
в частині зменшення статутного фонду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.09
позивачу в позові відмовлено з тих підстав, що позовні вимоги
позивача є необгрунтованими.
Суд визнав ТОВ “Маіс” таким, що не має заборгованості перед
позивачем на підставі ст. 15, п. 9 ст. 21 Закону України “По
банкрутство” (в ред. 1992р.) та ч. 2 ст. 201 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, що в зв’язку з цим у позивача не було правових
підстав для заявлення будь-яких заперечень щодо зменшення цим
підприємством розміру статутного фонду.
Ним визнано також необгрунтованість вимог і до другого
відповідача – виконкому Дзержинської райради м. Харкова,
оскільки ТОВ “Маіс” надало для реєстрації всі необхідні
документи для внесення змін до статуту.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.12.03 рішення господарського суду змінено.
Провадження у справі в частині зобов’язання виконкому
Дзержинської районної ради м. Харкова скасувати реєстрацію змін
від 30.04.02 до Статуту ТОВ “Маіс” припинено, т.я. позивачем не
доведено, що при такій реєстрації були порушені права позивача.
В іншій частині рішення господарського суду залишено без зміни з
тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі АКБ СР “Укрсоцбанк” просить
скасувати рішення та постанову зазначених судових інстанцій як
такі, що ухвалені з порушенням матеріального права, зокрема,
ст. ст. 161, 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки зобов’язання
ТОВ “Маіс” перед банком, що виникли з договору переводу боргу
вўд 25.05.2000, не припинялися в зв’язку з банкрутством СП
“Бівас” як первісного боржника (докладніше в скарзі).
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Маіс” просить залишити без
зміни постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 09.12.03.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування до них норм матеріального і
процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових
підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з
наступного.
25.05.2000 між АКБ СР “Укрсоцбанк”, ТОВ “Маіс” та СП “Бівас”
було укладено договір переводу боргу (а.с. 6), відповідно до
якого “первісний боржник” СП “Бівас” переводить на “нового
боржника” – ТОВ “Маіс” перед кредитором – АКБ СР “Укрсоцбанк” за
кредитним договором від 28.11.97 № 70 та від 10.04.98 № 17 за
згодою кредитора.
Постановою арбітражного суду Сумської області від 19.11.99 у
справі № 326-7/32 СП “Бівас” було визнано банкрутом.
Судами встановлено, що позивач не приймав участі в процедурі
банкрутства цього підприємства, т.я. його вимоги повністю
забезпечувалися заставою, не заявляв він своїх вимог як кредитор
і відповідно до ст. 10 Закону України “Про банкрутство” (ред.
1992р.), яка не встановлює обмежень при зверненні з майновими
вимогами до боржника, в т.ч. і при забезпеченні майнових вимог
заставою.
Оголошення про порушення арбітражним судом Сумської області
справи про визнання СП “Бівас” банкрутом в газеті “Урядовий
кур’єр” була вміщена 28.07.99. Позивач на протязі місяця після
цього не звертався до боржника з майновими вимогами.
Відповідно до п. 9 ст. 21 Закону України “По банкрутство”
вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх
подання, не розглядаються, і відповідні борги вважаються
погашеними.
Матеріалами справи підтверджується і це встановлено судовими
інстанціями, що договір переводу боргу від 25.05.2000 був
укладений з участю збанкрутілого підприємства. Відповідно з
процедурою банкрутства його борги перед позивачем на цей час
були погашені.
За таких обставин суди правомірно дійшли висновку, що договір
переводу боргу від 25.05.2000 в частині, що стосується відносин
між позивачем та ТОВ “Маіс”, оскільки цьому товариству за
зазначеним договором був переданий неіснуючий борг збанкрутілого
підприємства; що в зв’язку з цим відсутні правові підстави для
визнання недійсним протоколу зазначених зборів ТОВ “Маіс” № 30
від 20.03.02 та зміни № 4 до його Статуту в частині зменшення
статутного фонду.
Судова колегія погоджується також з доводами судових інстанцій
щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог
і до другого відповідача по справі.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.12.03 у справі № 11/354-02 (33/82-02) залишити без зміни, а
касаційну скаргу – без задоволення.