ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 20-4/109--7/1003-7/132
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представника відповідача А.А.А. (дов. від 12.01.04),
розглянувши у відкриому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 27 січня 2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 20-4/109-7/1003-7/132
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до закритого акціонерного товариства "YYY"
треті особи - дочірнє підприємство "ZZZ"
- товариства з обмеженою відповідальністю "DDD"
- товариства з обмеженою відповідальністю "QQQ"
- товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "GGG"
про визнання договору недійсним та стягнення 209 042,24 грн.,
та зустрічним позовом закритого акціонерного товариства "YYY" до
товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення
збитків в сумі 641 322 грн.02 коп. та 60 657 грн. 49 коп. пені,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 3 - 10 грудня 2003 року господарського суду м.
Севастополя (суддя А.Ілюхіна) позов задоволено частково з
стягненням 219 526, 72 грн. основного боргу, 15 156,37 грн. пені,
здійснено розподіл судових витрат; в частині розірвання контракту
від 18 квітня 2001 року № 02/01 провадження у справі припинено; в
іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Постановою від 27 січня 2004 року Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення в частині стягнення 219 526, 72 грн.
основного боргу, 15 156, 37 грн. пені, скасовано та ухвалено нове
рішення, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 81 492,72
грн. основного боргу, 5 626,35 грн. пені, 435, 9 грн. держмита; в
іншій частині рішення залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "XXX" просить скасувати
постанову у справі з огляду на неправильне застосування
апеляційним судом статті 334 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, частини 2 статті 83, пункту 8 статті 105, пункту 3
статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та залишити рішення без мін.
Позивач, треті особи належним чином були повідомлені про час і
місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання
не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Господарські суди встановили, що між сторонами укладено контракт
від 18 квітня 2001 року № 02/001, відповідно до умов якого позивач
прийняв замовлення на ремонт теплоходу "SSS" згідно з ремонтною
контрактною відомістю, яка є додатком № 1 до контракту, технічною
документацією та вимогами Морського реєстру Судноплавства.
Умовами контракту також передбачено, що строк його дії - 45
календарних днів (пункт 3.2) та вартість ремонту, яка становить
618 667 грн. і підлягає корегуванню на підставі акта фактично
виконаних робіт, послуг та матеріалів постачання, витребуваних
замовником (пункт 4.1).
Виходячи з того, що на час розгляду справи відповідач своїх
зобов'язань належним чином не виконав, господарськими судами вірно
застосовані правила статті 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, якими встановлено, що зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акта планування, договору.
Згідно із статтею 334 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
на виконання робіт, передбачених договором підряду,
складається кошторис.
Якщо виникла необхідність значно перевищити складений кошторис,
підрядчик зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. В
цьому разі замовник має право відмовитися від договору,
відшкодувавши підрядчику понесені ним витрати. Якщо підрядчик не
попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов'язаний
виконати роботу, не вимагаючи відшкодування надкошторисних витрат.
Кошторисною ремонтною відомістю, яка узгоджена між сторонами і є
додатком № 1 до спірного контракту, визначена кошторисна вартість
робіт у розмірі 618 662 грн.
Пунктом 5.1 спірного контракту передбачено, що додаткові роботи та
послуги підлягають сплаті понад вартості ремонту та на їх
виконання оформляється додаткова угода.
Згідно висновку, проведеної H-ською торгово-промисловою палатою
експертизи від 29 січня 2003 року № В-307, ціна та загальна
вартість виконаних робіт відповідає діючим на ремонтних
підприємствах, а саме, об'єм виконаних відповідачем робіт за
спірним контрактом складає 436 422, 02 грн., додаткових - 64 176
грн., а заборгованість з промислових послуг - 17 104, 7 грн.
Оскільки, на виконання додаткових робіт потрібна була згода
відповідача у відповідності до пункту 5.1 контракту, тому
апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те,
що стягнення вартості додаткових робіт у розмірі 64 176 грн. є
неправомірним.
Апеляційний суд дійшов також правомірного висновку про зменшення
розміру стягуваної з відповідача суми боргу, так як субпідрядними
організаціями виконані роботи на суму 173 858 грн., з яких їм
сплачено 100 000 грн., а тому вимога позивача відшкодувати
вартість виконаних робіт третіми особами є безпідставною.
Ствердження скаржника щодо обов'язку відповідача сплатити вартість
виконаних робіт, у тому числі і додаткових, а також доводи про те,
що загальна вартість виконаних робіт не перевищує вказану в пункті
1 спірного контракту суму та кошторисну вартість робіт, є
безпідставними, оскільки оскаржувана сума пред'явлена до стягнення
саме за виконані додаткові роботи, які не включені до кошторисної
відомості.
До того ж, слід зазначити, що договір сторонами розірвано,
ремонтні роботи закінчений не були, а предметом спору є саме
стягнення фактично виконаних робіт.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним
господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, його висновки відповідають
цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним
застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи
та зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки
доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому судовою
колегією до уваги не приймаються.
Враховуючи викладене та керуючись статей 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанову від 27 січня 2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі № 20-4/109-7/1003-7/137/291 залишити
без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій