ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.04.2004 Справа N 6/257а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Дроботової Т.Б., Гоголь Т.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Р-ську
на постанову від 27 листопада 2003 р.
Київського апеляційного Господарського суду
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до Державної податкової інспекції у місті Р-ську
про Зобов'язання ДПІ у м. Р-ську видати свідоцтво на
право сплати єдиного податку
У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені
належно про час і місце розгляду касаційної скарги
Приватним підприємцем А.А.А. у серпні 2003р. заявлений позов до
Державної податкової інспекції у м. Р-ську про зобов'язання
останньої видати свідоцтво про право сплати єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, підприємець
подав заяву до податкової інспекції у м. Р-ську про видачу
свідоцтва на право сплати єдиного податку на 2003р. починаючи з
01.07.2003р. за ставкою 10 відсотків. Відповідачем було відмовлено
позивачеві у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, з
мотивів ведення підприємцем діяльності у сфері грального бізнесу.
Позивач вважав відмову ДПІ неправомірною, і просив зобов'язати
відповідача видати свідоцтво про право сплати єдиного податку,
оскільки його діяльність з надання послуг боулінг-клубу не
відноситься до сфери грального бізнесу.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 7 жовтня
2003 року, ухваленим суддею Блохіною Ж.В., позовні вимоги
задоволені у повному обсязі. Державну податкову інспекцію у м.
Р-ську зобов'язано видати Приватному підприємцю А.А.А. свідоцтво
про право сплати єдиного податку з 1 жовтня 2003р. Рішення суду
мотивоване приписами Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
з огляду на те, що діяльність позивача
з надання послуг у організації боулінга не відноситься до
визначеного пунктом 2 статті 5 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
ігорного
бізнесу, оскільки утримуваний позивачем боулінг-клуб надає
громадянам у тимчасове використання за плату спортивний інвентар
та інше майно, і при цьому грошовий або майновий виграш не
передбачений.
Київський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Новікова М.М. та суддів Мартюк А.І. і Мачульського Г.М. постановою
від 27 листопада 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Чернігівської області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську
залишив без задоволення.
Державна податкова інспекція у м. Р-ську вважає, що рішення
господарського суду Чернігівської області від 7.10.2003 та
постанова Київського апеляційного господарського суду від
27.11.2003 прийняті з порушенням матеріального права. Просить
Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів
справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у
справі, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої
інстанції. При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що
судом помилково не застосовані приписи пункту 2 статті 5 Закону
України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, яким визначене поняття грального бізнесу, до якого,
на думку відповідача, відноситься і діяльність позивача при
наданні послуг з організації боулінга. Наголошує на приписах
пункту 3 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, яким встановлена
вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг
у сфері грального бізнесу - для використання кегельбанів, що
вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них.
Окрім цього, ДПІ посилається на порушення Київським апеляційним
господарським судом норм процесуального права, а саме: статті 38
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Приватним підприємцем А.А.А. відзив на касаційну скаргу не
надісланий.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді
Добролюбової Т.В. переглянув матеріали справи та доводи касаційної
скарги і відзначає наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції. Під час розгляду справи, господарським судом
Чернігівської області встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що 14.05.2003р. Приватним
підприємцем А.А.А. подано до Державної податкової інспекції у м.
Р-ську заяву, в якій він просить перевести його відповідно до
приписів Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
на спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності на 2003р. В заяві зазначено про вид діяльності
- боулінг, надання послуг у сфері відпочинку, культури, проведення
спортивно-аматорських ігор.
Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 28 червня 1999 року №746/99 ( 746/99 ) (746/99)
передбачена для
суб'єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування,
обліку та звітності, яка полягає в оподаткуванні доходів за єдиним
податком. Перехід на таку систему оподаткування здійснюється на
підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку, який видається, за
заявою субєкту малого підприємства, органами державної податкової
служби за наявності встановлених цим Указом умов.
Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва"
( 2063-14 ) (2063-14)
що набув чинності 22 листопада 2000 року, визначені
правові засади державної підтримки суб'єктів малого
підприємництва. Зокрема, запровадження спрощеної системи
оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності визнав одним з
основних напрямків державної підтримки малого підприємництва.
Проте сфера дії і, відповідно, коло суб'єктів підприємництва, яких
підтримано у такий спосіб, обмежено. Відповідно до статті 2
названого Закону ( 2063-14 ) (2063-14)
, його дія не поширюється на суб'єктів
підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері
грального бізнесу.
Приписами статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
визначений порядок
придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання
послуг у сфері грального бізнесу. Зокрема, патентуванню підлягають
операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які
здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом
у цьому Законі ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
слід розуміти діяльність, пов'язану з
влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних
автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей
(крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у
готівковій або майновій формі. Так діяльність у сфері грального
бізнесу у розумінні статті 5 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
є наданням
послуг у сфері грального бізнесу. Зокрема приписами пункту 3
статті 5 названого Закону ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
встановлена вартість
торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері
грального бізнесу - для використання кегельбанів, що вводяться у
дію за допомогою жетона, монети або без них, - 2000 гривень за
кожний гральний жолоб (доріжку). Наведений припис Закону відносить
до сфери грального бізнесу надання послуг для використання саме
кегельбанів, і з його змісту не вбачається тотожність понять
"кегельбан" та "боулінг".
Рішенням господарського суду області встановлений факт наміру
позивача здійснювати діяльність з надання у користування за плату
спортивного інвентарю та іншого майна для гри у боулінг.
Відповідно до частини 2 статті 111 - 7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин, що були відхилені господарським судом при
попередньому розгляді справи. З огляду на зазначене у суду
відсутні правові підстави для висновку про правомірність відмови
податкової служби видати позивачу свідоцтво на право сплати
єдиного податку з огляду на вимоги пункту 2 Указу Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
. За таких обставин,
переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам
чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 7 жовтня
2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 27 листопада 2003 р. у справі № 6/257а залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Р-ську - без
задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь