ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.04.2004 Справа N 2-20/12822.1-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. – головуючого,
Бенедисюка І.М.,
Невдашенко Л.П.,
розглянувши у відкритого акціонерного товариства
відкритому засіданні “Сімферопольський консервний завод
матеріали касаційної ім. 1-Травня”, м. Сімферополь
скарги (далі – ВАТ “Сімферопольський консервний
завод ім. 1-Травня”)
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003
у справі господарського суду Автономної
Республіки Крим № 2-20/12822.1-2003
за позовною заявою приватного підприємця Фісюнова Анатолія
Івановича, м. Сімферополь
(далі – ПП Фісюнова А.І.)
до ВАТ “Сімферопольський консервний завод
ім. 1-Травня”
про стягнення 174 027 грн.
та зустрічним позовом ВАТ “Сімферопольський консервний завод
ім. 1-Травня”
до ПП Фісюнова А.І.
про стягнення 71 471 грн. 20 коп.
представник позивача Фісюнов А.І., Томащак З.С.
представник відповідача
В С Т А Н О В И В:
В липні 2002р. приватний підприємець Фісюнов А.І. звернувся з
позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим про
стягнення з відповідача матеріальних збитків і моральної шкоди в
сумі 174027 грн. (з них 12027 грн. – вартість сушильного цеху,
50000 грн. – вартість матеріалів за договором схову, 12000 грн.
упущеної вигоди) – 74027 грн. моральної шкоди, що виразилося в
моральних переживаннях позивача у зв’язку з порушенням права
власності, порушенні ділових зв’язків, контактів через
неможливість продовжити виробничу діяльність в сумі 100000 грн.
Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від
20-23.08.2003 позов задоволено частково в сумі 74627 грн.
матеріальних збитків і судові витрати.
Рішення мотивоване тим, що пожежа відбулася у приміщенні складу
відповідача. За висновками суду працівники відповідача порушили
правила пожежної безпеки під час експлуатації електрообладнання.
В решті позову відмовлено тому, що в цій частині позовні вимоги
необгрунтовані і не підтверджені матеріалами справи.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
01.04.2003 рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим змінив і позов задовольнив в сумі 62027 грн. збитків, в
решті позову відмовлено.
Вищий господарський суд України постановою від 22.07.2003 судові
рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим через неповноту
з’ясування обставин справи та порушення чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було
запропоновано призначити повторну судову експертизу, проведення
якої доручити іншому судовому експерту.
Позивач уточнив свої позовні вимоги, на підставі ст. 440 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
просить стягнути з відповідача вартість
сушильного цеху в сумі 12027 грн., вартість матеріалів за
договорами схову в сумі 50000 грн. та 100000 грн. моральної
шкоди.
Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить стягнути
матеріальні і моральні збитки в сумі 71471,20 грн., вказуючи на
те, що в орендованому приміщенні ПП Фісюнов А.І. без згоди з
орендодавцем обладнав об’єкт підвищеної пожежної безпеки –
сушильний цех.
Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від
09.10.2003 по первинному позов задовольнив частково в сумі 12027
грн. вартості сушильного цеху, 50000 грн. вартості матеріалів за
договорами схову і судові витрати з посиланням на ст. 440 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
В решті позову відмовлено через необгрунтованість і
непідтвердження матеріалами справи.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено з посиланням
на необгрунтованість.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від
10.12.2003 залишив без змін рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 09.10.2003.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових
рішень з підстав неправильного застосування норм матеріального і
процесуального права.
Розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а справа –
передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції з таких підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ПП Фісюнов А.І. користується виробничим
приміщенням в м. Сімферополі по вул.Об’їзній,4 на підставі
договору оренди № 66, укладеного між ПП Фісюновим А.І. і ВАТ
“Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня”.
Об’єкт оренди було надано орендарю для розміщення майстерні з
обробки деревини і виготовлення столярних виробів.
Встановивши факт існування між сторонами договірних стосунків,
суди першої та апеляційної інстанцій не обгрунтували підстави
застосування до спірних правовідносин ст. 440 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Не з’ясовано чи є необхідні елементи складу цивільного
правопорушення, такі як протиправна поведінка, причинний зв’язок
між шкодою і протиправною поведінкою та вина.
Окрім того, згідно постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.96 № 11 (із змінами і доповненнями) “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
мотивувальна частина рішення повинна містити
встановлені судом обставини, які мають значення для справи,
юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких
суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати
(п. 6).
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що
містяться у постанові касаційної інстанції від 22.07.2003, є
обов’язковими для суду першої інстанції під час судового
розгляду справи.
Отже, при ухваленні судових рішень у даній справі суди
неправильно застосували норми матеріального і процесуального
права, а тому вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно перевірити всі
обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити
законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-10,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
10.12.2003 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 09.10.2003 у справі № 2-20/12822.1-2003 скасувати,
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.