ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.04.2004 Справа N 2/292
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу H-ського ВАТ "XXX"
на постанову від 27.01.04 p.
Львівського апеляційного господарського суду
у справі №2/292
господарського суду Рівненської області
за позовом H-ського ВАТ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі Рівненської області
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача : А.А.А. (дов. №636-юр від 02.04.04 p.), Б.Б.Б. (дов.
№1234-юр від 01.09.02 p.)
відповідача: В.В.В. (дов. №1764/10-10 від 07.04.04 p.), Г.Г.Г.
(дов. №11/10-19 від 15.05.03 p.), Д.Д.Д. (дов. №46 від 10.01.04
p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 08.04.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 03-20 жовтня
2003р. (суддя Савченко Г.І. ) позов H-ського відкритого
акціонерного товариства "XXX" задоволено, Податкові
Повідомлення-рішення державної податкової інспекції у H-ському
районі №0000612340/0/386 ввід 14 липня 2004 року та №
0000612349/1/411 від 28 липня 2003 року визнані недійсними.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст.1 п.1.8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
корпоративні права - це право власності на статутний фонд
(капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права
на управління, отримання відповідної частки прибутку такої
юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно
до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така
юридична особа у формі господарського товариства, підприємства,
заснованого на власності однієї юридичної особи, або в інших
організаційно-правових формах.
Відповідно до ст.3 п.3.2, п.3.28 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (із
змінами та доповненнями) - не є об'єктом оподаткування операції з
передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної
особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на
емітовані нею корпоративні права.
Під цілісним майновим комплексом розуміють активи, сукупність яких
забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній
і регулярній основі і термін використання яких перевищує
дванадцять календарних місяців.
Під продажем сукупних валових активів Закон розуміє продаж
підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення
валових активів підприємства чи його частки до складу активів
іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав
і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі
активи. Чинним законодавством України не забороняється продаж
частки статутного фонду підприємства іншому або декільком
підприємствам. Договори №№1,2 від 29 січня 2003 року про продаж
частки у статутному фонді Дочірнього підприємства "YYY" приватним
підприємствам "QQQ" та "ZZZ" відповідають вимогам закону та
фактичним обставинам справи. Товариство з обмеженою
відповідальністю "YYY" є правонаступником прав та обов'язків
Дочірнього підприємства "YYY" H-ського Відкритого акціонерного
товариства "XXX" (п.7.10. Статуту), що підтверджується і актом
зустрічної перевірки товариства "YYY" з питань
фінансово-господарських відносин з ВАТ "XXX" щодо продажу акцій ДП
"YYY". Таким чином, операції з продажу сукупних валових активів
дочірнього підприємства "YYY" з одержанням ним відповідної
компенсації від покупців - приватних підприємств "QQQ" та "ZZZ" не
є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до
підпункту 3.28. п. 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Формування позивачем податкової
звітності здійснювалось на підставі виключно даних бухгалтерського
обліку за правилами, встановленими відповідними Положеннями
(Стандартами) бухгалтерського обліку.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського
суду від 27 січня 2004 року у складі: головуючого Бонка Т.Б.,
суддів: Юркевича М.В., Духа Я.В. рішення господарського суду
Рівненської області скасоване, у задоволенні позову ВАТ "XXX"
відмовлено.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду мотивована
тим, що ВАТ "XXX" здійснило продаж корпоративних прав ДП "YYY"
Приватному підприємств "QQQ" (договір від 29.01.2003 року № 2) та
Приватному підприємству "ZZZ" на
суму 5332900,00 грн. (по 50% кожному приватному підприємству).
Зазначену операцію відображено в податковому обліку згідно
п.п.7.6.5. п. 7.6. ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як операцію з торгівлі цінними
паперами та деривативами. Але в декларації за лютий 2003 року з
податку на додану вартість не включена відповідна сума цього
податку (888816,67 грн.), який повинен був бути нарахований на
договірну вартість проданих корпоративних прав, що є порушенням
п.п.3.1.1. п. 3.1. ст.3 та п.4.1.ст.4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Матеріали справи свідчать про те, що ВАТ "XXX" вніс майно в сумі
2075465,60 грн. в статутний фонд ДП "YYY". У відповідності до
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згадана операція є прямою інвестицією ( п.п.1.28.2.
п.1.28. ст.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), оскільки "XXX" вніс до статутного
фонду ДП "YYY" майно, отримавши в обмін корпоративні права. В
подальшому ВАТ "XXX" продала корпоративні права (частку у
статутному фонді) ДП "YYY", що належали йому на праві власності,
по 50% приватним підприємствам "QQQ" та "ZZZ" згідно договорів від
29.01.2003 року №№ 1,2.
У відповідності до п.1.11. ст..1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
корпоративні права розуміються у
значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, де зазначено, що корпоративні права це
- право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або
його частку (пай), включаючи права на управління, отримання
відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів
у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно
від того, чи створена така юридична особа у формі господарського
товариства, підприємства, заснованого на власності однієї
юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових
формах (п.1.8. ст.1 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
). основних фондів, як сукупних
валових активів ст.3 .1 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що продаж результатів робіт (послуг)- будь-які
операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт
(послуг), з надання права на користування або на розпорядження
товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж
товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з
безоплатного надання результатів робіт (послуг). Тобто, ВАТ "XXX"
надав за компенсацію об'єкт власності (корпоративні права), що є
продажем.
У відповідності до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
податком на додану вартість є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Апеляційний господарський суд визнав, щодо до господарськіх
операцій з продажу корпоративних прав (частки у статутному фонді),
здійсненої ВАТ "XXX" не може застосовуватись положення п.п.3.2.8.
п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно положень згаданого підпункту не є об'єктом
оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до
статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у
тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України
(крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної
території України, продажу за компенсацію сукупних валових активів
платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику
податку, При чому, під продажем сукупних валових активів
апеляційний господарський суд розумів продаж підприємства як
окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів
підприємства чи його частини до складу активів іншого
підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і
обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі
активи. Так, як ВАТ "XXX" при здійсненні продажу корпоративні
права було поділено на дві частини різним контрагентам (по 50 %
статутного фонду кожному),то вони не є сукупним валовим активом в
розумінні вищевказаної статті Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а ДП "YYY" не
було продано як окремий об'єкт підприємництва, отже, на думку
апеляційної інстанції пільги з податку на додану вартість в даному
випадку застосовані ВАТ "XXX" безпідставно.
H-ське ВАТ "XXX" звернулось до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а
тому підлягає скасуванню, рішення місцевого господарського суду -
залишенню без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу H-ського ВАТ "XXX" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін
та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
права встановила наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
згідно статутних документів Дочірнє підприємство "YYY" було
унітарним підприємством, єдиним власником якого був засновник ВАТ
"XXX", який при створенні Дочірнього підприємства "YYY" вніс до
його статутного фонду майно у сумі 2075465,60 грн. Інших
засновників і власників ДП "YYY", крім ВАТ "XXX", не існувало. При
цьому право власності на Дочірнє підприємство "YYY" у ВАТ "XXX",
як єдиного засновника, було незалежно від того, чи був сформований
статутний фонд Дочірнього підприємства, тобто ВАТ "XXX" володіло
не тільки статутним фондом Дочірнього підприємства "YYY", а всіма
його сукупними валовими активами.
29 січня 2003 року ВАТ "XXX" уклало договори купівлі-продажу №№
1,2 зі змінами, внесеними до цих договорів додатковими угодами від
03 лютого 2003 року. Предметом цих договорів є продаж сукупних
валових активів Дочірнього підприємства "YYY". Корпоративні права
згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
являють собою не тільки право
власності на статутний капітал юридичної особи, але й права на
активи такого підприємства у випадку його ліквідації. Тобто
операції з передачі сукупних валових активів та корпоративних прав
в обсязі цілісного підприємства, не є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість .
Згідно зазначеним договорам ВАТ "XXX" продало всі належні йому
корпоративні права (сукупні валові активи) підприємства "YYY" двом
приватним підприємствам "QQQ" та "ZZZ" (по 50% кожному). Обидва
покупці є платниками податку на додану вартість. Тобто, має місце
відчуження сукупних валових активів між одним Продавцем та двома
Покупцями відносно одного предмету продажу. Львівський апеляційний
господарський суд безпідставно зробив висновок, що продаж
корпоративних прав різним контрагентам не є продажем сукупних
валових активів в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і що ДП "YYY" не було продане як
окремий об'єкт підприємництва, і, за таких обставин, ВАТ "XXX" не
мало права на пільги з податку на додану вартість, бо в даному
випадку мав місце продаж результатів робіт (послуг) з надання
права на користування або на розпорядження товарами, в тому числі
і нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами
власності за компенсацію. Фактично згідно договорів від 29 січня
2003 року №1,2 продано не тільки 100% корпоративних прав, а й
підприємство в цілому як окремий об'єкт підприємництва. Закон
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку
2 "Баланс" ( z0396-99 ) (z0396-99)
визначають власний капітал, як частину в
активах підприємства, що залишається після вирахування його
зобов'язань. Погашення зобов'язань призводить до зменшення
ресурсів підприємства. Таким чином, валові активи є капіталом
підприємства. З відчуженням корпоративних прав одночасно відбулося
відчуження валових активів. Оскільки відчужено 100% відсотків
капіталу, остільки відчужені всі належні йому сукупні валові
активи.
Відповідно до положень підпункту 3.2.8 пункту 3.2 ст.3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з
продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку
на додану вартість (з урахуванням гудвілу) іншому платнику податку
не є об'єктом оподаткування. Згідно абзацу третього цього ж
підпункту під продажем сукупних валових активів слід розуміти
продаж підприємства як окремого об'єкта підприємництва або
включення валових активів підприємства чи його частини до складу
активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець
набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що
продає такі активи.
Виходячи з викладеного виконання умов договорів №1 і №2 від 29
січня 2003 року є операціями з продажу сукупних валових активів ДП
"YYY" з одержанням продавцем - ВАТ "XXX" відповідної компенсації
від покупців - платників податку на додану вартість: Приватного
підприємства "ZZZ" та Приватного підприємства "QQQ", які згідно
підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування ПДВ. За
таких обставин ВАТ "XXX", керуючись чинним законодавством, та
маючи всі підстави, правомірно не нараховувало ПДВ при продажу
сукупних валових активів дочірнього підприємства "YYY".
Таким чином, на підставі викладеного, судова колегія вважає що
постанова Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського
суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу H-ського Відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.01.04 p. у справі №2/292 скасувати, рішення господарського суду
Рівненської області від 03-20.10.03 p. у справі №2/292 залишити
без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська