803/1423/17 Про зобов`язання об`єднаної державної податкової інспекції нарахувати та виплатити заборгованість по індексації заробітної плати за відповідний період - 23.02.2021 Прийняття

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, скаржник, Володимир-Волинська ОДПІ ГУДФС у Волинській області) про зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість по індексації заробітної плати за період з 01.02.2010 по 30.06.2012 в сумі 9 729,58 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за вказаний період.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії задоволено.

Зобов`язано Володимир-Волинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої суми індексації заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року по 30 червня 2012 року у розмірі 9 729 грн. 58 коп. (дев`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 58 копійок).

Зобов`язано Володимир-Волинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року по 30 червня 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевіркою, проведеною Володимир-Волинською об`єднаною державною фінансовою інспекцією встановлено, що індексація заробітної плати Нововолинською ОДПІ проводилась з порушенням пункту 5 Порядку, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. Крім того, суди вказали, що, зважаючи на те, що відповідачем недонараховано позивачу суму індексації заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року по 30 червня 2012 року, а також те, що в разі нарахування та виплати позивачу суми індексації заробітної плати за вказаний період, не виключено непроведення відповідачем нарахування та виплати позивачу суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за цей період, що може призвести до повторного звернення до суду, тому позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав в частині заявленої вимоги про нарахування та виплату компенсації щодо оспорюваної суми (індексації заробітної плати) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

05 березня 2018 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Володимир-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області вказує на те, що судами попередніх інстанцій невраховано те, що базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення визначається для кожного працівника індивідуально. Також, судами, в порушення законодавства, при розрахунку ОСОБА_1 суми індексації, враховано не тільки фактично відпрацьовані нею дні, а й дні перебування у відпустці і тимчасовій непрацездатності. Також скаржником вказано, що вимога позивача щодо нарахування та виплату компенсації щодо оспорюваних сум (індексації заробітної плати) не підлягає задоволенню, позаяк компенсація працівникам втрати частини заробітної плати нараховується у зв`язку з порушенням строків її виплати (тобто, нарахованої, але не виплаченої в строки, передбачені чинними законодавством).

Позивачем на зазначену касаційну скаргу відзиву не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року касаційну скаргу Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з квітня 1992 року була призначена на посаду економіста другої категорії відділу обліку та звітності ДПІ по м. Нововолинську. З дати призначення на посаду позивач працювала на різних посадах у Нововолинській ОДПІ, яка неодноразово реорганізовувалась. На час винесення рішення судом першої інстанції позивачка працювала в Нововолинському відділенні Володимир-Волинської ОДПІ на посаді головного державного інспектора сектору оподаткування юридичних осіб.

На виконання звернення Управління Служби безпеки України у Волинській області (далі УСБУ у Волинській області) №54/3-4802 від 19 вересня 2012 року Володимир-Волинською об`єднаною державною фінансовою інспекцією (далі - Володимир-Волинська ОДФІ) проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства України при нарахуванні та виплаті індексації грошових доходів службовим особам Нововолинської ОДПІ за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року, про що складено довідку від 12 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем виконання вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) , що призвело до недоотримання працівниками Нововолинської ОДПІ індексації заробітної плати за період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року на загальну суму 182 754 грн 03 коп., в тому числі і позивачем.

На підставі висновків перевірки Володимир-Волинської ОДФІ, прокуратурою Волинської області на адресу територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області (далі - ТДІПП у Волинській області) направлено лист від 05 листопада 2012 року №07/1-1367 вих. 12, згідно із яким доручено провести перевірку дотримання законодавства про оплату праці службовими особами Нововолинської ОДПІ.

За результатами проведеної перевірки, інспектором ТДІПП у Волинській області було складено акт №03-21-021/0462 та винесено припис №03-01-04/0462-0398 від 16 листопада 2012 року, в якому вказано, що індексація заробітної плати проводилась з порушенням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме: при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалось базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. У період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2012 року на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ працівникам проводились виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним ненарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов`язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України "Про оплату праці". За результатом перевірки, крім іншого, приписано: дотримуватись вимог пункту 2, 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (1078-2003-п) та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526 (526-2012-п) .

Припис №03-01-04/0462-0398 від 16 листопада 2012 року було оскаржено Нововолинською ОДПІ до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 січня 2013 року у справі №2а/0370/4007/12 відмовив в задоволенні позову Нововолинської ОДПІ. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2016 року постанова Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року залишена без змін.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до положень частини 1 статті 1 закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 108/95-ВР (108/95-ВР) ) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена у статті 2 Закону № 108/95-ВР.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина 1 цієї статті).

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина 2 цієї статті).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина 3 цієї статті).

Статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1282-ХІІ (1282-12) ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ (2050-14) ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050-ІІІ (2050-14) слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд з аналізу вищенаведених норм зазначає, що законодавством встановлений обов`язок для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Останнє підвищення посадових окладів працівників Нововолинської ОДПІ відбулося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) у лютому 2008 року.

Отже, базовим місяцем для здійснення нарахування та виплати індексації доходів позивача за період з 01 лютого 2010 року по 30 червня 2012 року має бути визначено лютий 2008 року.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що індексація доходів позивача за вказаний період роботи відповідачем проведена з порушення вимог пункту 5 Порядку № 1078. У період з 01 лютого 2010 року по 30 червня 2012 року позивачу проводились стимулюючі виплати, які не мали постійного характеру, а нарахування та виплата індексації доходів, яка є обов`язковою виплатою, відповідачем проведена не була. Такі дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства.

Також факт порушення Нововолинською ОДПІ пунктів 2, 5 Порядку № 1078 під час нарахування та виплати працівникам цієї установи індексації доходів встановлено судами під час розгляду справи № 2а/0370/4007/12 за позовом Нововолинської ОДПІ до ТДІПП про скасування припису від 16 листопада 2012 року № 03-01-04/0462-0398.

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ (2050-14) , дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 27 квітня 2020 року у справі №803/1314/17.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.