Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 року у справі №41/327 за позовом Приватного підприємства "XXX" до Приватного підприємства "YYY"

про стягнення суми,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, 3% річних, збитків, пов'язаних з наданням консультаційних та юридичних послуг у загальній сумі 2 442,58 грн. в зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу №182 від 16.03.2001 року .

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2003 року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 746,34 грн., в частині стягнення збитків в сумі 1 700 грн. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного суду скасувати в частині стягнення збитків у вигляді витрат на консультаційні та юридичні послуги, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Доповідач- І.В.Вовк

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі- продажу №182 від 16.03.2001 року, відповідно до якого позивач зобов'язується поставити відповідачу продукцію, асортимент, кількість та ціна якої зазначена у накладних на передачу товару, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар.

П. 2.3 зазначеного договору визначено, що відповідач повинен опатити товар протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості, 3% річних та збитків, пов'язаних з витратами на юридичні послуги у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за зазначеним договором.

Відповідно до ст.ст.161, 162 ЦК УРСР (1540-06) зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк та у відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за отриманий товар, що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних, нарахованих за ст. 214 ЦК УРСР (1540-06) , і правомірно задовольнив в цій частині позов.

Суд першої інстанції також обґрунтовано дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про те, що віднесення до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст.203 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв'язку з заборгованістю, яка стягується позивачем.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, прийнята у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "XXX" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 року - без змін.