ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.04.2004 Справа N 04/272-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Чугуївської об'єднаної державної
відкритому податкової інспекції Харківської області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 13.08.2003 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 04
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Н"
до Чугуївської ОДПІ Харківської області
про визнання недійсним рішення ОДПІ від
30.05.2002 р. № 370/23-10/25460866/6310
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 13.08.2003р., по справі № 04 позовні
вимоги задоволене; визнане недійсним рішення Чугуївської ОДПІ у
Харківської області № 370/23-10/25460866/6310 від 30.05.2002р. в
частині нарахування податку на прибуток та застосування штрафних
санкцій в загальній сумі 76500 грн.; стягнуте з відповідача на
користь позивача державне мито в сумі 85,00грн. та судові витрати
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
118грн..
В касаційній скарзі Чугуївська ОДПІ Харківської області просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення
про відмову у позові ТОВ "Н" посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права, а саме ст. ст. 13, 53, 54
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, а також
порушення положень п. 1.22, 1.23 ст. 1, п. 4.1.6 ст. 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Позивач не скористався процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що представниками Чугуївської ОДПІ з
07.05.2002р. по 20.05.2002р. з перервою в роботі з 08.05.2002р. по
13.05.2002р. було проведено перевірку з питання дотримання вимог
податкового законодавства ТОВ "Н" за період 2000р.,2001р. та 1
квартал 2002р. Про результати перевірки було складено акт
№ 970/23-106 від 20.05.2002р., на підставі якого було прийняте
податкове рішення від 30.05.2002р. за № 370/27-10/25460866/6310
про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства на загальну суму
76500 грн.
Підставою для нарахування санкцій були наступні факти, встановлені
перевіряючими: згідно Установчого договору про створення ТОВ "Н",
зареєстрованого 28.12.1998р., статуту ТОВ "Н", зареєстрованого в
Печенізькій РДА Розпорядженням № 68 від 03.03.1998р., протоколу
зборів ТОВ "Н" № 1 від 23.02.1998р. засновниками ТОВ "Н" на той
період були ЗАТ "ПТ" та ТОВ "ПТ", з статутним фондом - 773080 грн.
Але на момент здійснення перевірки позивача Чугуївською ОДПІ,
засновниками ТОВ "Н" були громадяни України - фізичні особи: Ф-о
І.В., П-о С.В. та К-в О.В., про що свідчать - протокол загальних
зборів учасників ТОВ "Н" від 25.09.2001р., установчий договір ТОВ
"Н" від 04.10.2001р. та зміни до статуту ТОВ "Н" від 12.10.2001р.
Таким чином, відповідачем був зроблений висновок про те, що:
- ЗАТ "ПТ" та ТОВ "ПТ" не мають права власності на статутний фонд
позивача;
- внески, зроблені ЗАТ "ПТ" та ТОВ "ПТ" до статутного фонду
позивача, їм не повернуті;
- право власності на статутний фонд позивача належить фізичним
особам: Ф-у І.В., П-у С.В., П-у Є.В., К-у О.;
- посадовими особами позивача, в порушення п. 2 ст. 9 Закону "Про
систему оподаткування" від 25.06.01р. № 1251-Х11, не надані
пояснення стосовно причетності вищезгаданих фізичних осіб до
утворення статуту позивача;
- ЗАТ "ПТ" виключено з ЕДРПОУ та з цього моменту втратило
правоздатність;
- повернення внеску, що був зроблений ЗАТ "ПТ" до статутного
фонду, неможливе у зв'язку з ліквідацією ЗАТ "ПТ".
Також відповідачем зазначено, що ТОВ "Х" є одним із засновників
ТОВ "Н", але не як правонаступник ЗАТ "ПТ", а самостійно зі своїм
статутним внеском в сумі 153 000 грн. та, згідно акту передачі від
04.02.02р., ці матеріальні цінності не ідентичні майну, що внесло
в статутний фонд ліквідоване підприємство ЗАТ "ПТ". З цього
відповідач робить висновок, що суми внеску ЗАТ "ПТ" до статутного
фонду позивача повністю відповідають визначенню "безповоротна
фінансова допомога", яке відповідає ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.94р.
№ 334/94-ВР і, відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 вищезгаданого
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, включається до складу валового доходу
позивача.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що згідно
установчим документам, ТОВ "Н" зареєстроване 28.12.1998р.
Печенізькою РДА.
Засновниками ТОВ "Н" на той час були ЗАТ "ПТ" та ТОВ "ПТ".
Статутний фонд за даними установчих документів складав 773080
грн., внески засновниками були здійснені у вигляді будівель,
споруд та обладнання. Долі засновників у статутному фонді
складаються: ЗАТ "ПТ" - 25%, що становить 193270,00 грн., ТОВ "ПТ"
- 75%, що становить 579810,00 грн. і відповідає вимогам ч. 1 ст.
13 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, що
внесками учасників та засновників товариства можуть бути будівлі,
споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери,
права користування землею, водою та іншими природними ресурсами,
будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому
числі в іноземній валюті. Тим самим засновники, згідно ст. 1 пп.
1.28.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, здійснили господарську операцію, яка передбачає
внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в
обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 1576-12 ) (1576-12)
, корпоративне право - право
власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної
особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки
прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її
ліквідації відповідно до законодавства.
Листом № 128 від 10.12.1998р. ЗАТ "ПТ" передало свою долю
(корпоративні права) в статутному фонді ТОВ "Н" товариству,
відповідно до ст. 52 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
.
На загальних зборах засновників ТОВ "Н", які відбулися
06.09.2001р., що зареєстровано протоколом б/н від 06.09.2001р.,
укладений установчий договір про утворення ТОВ "Н" в новій
редакції і зареєстрований Печенізькою РДА зміни в статуті ТОВ "Н"
за № 23147527Ю0010021 від 20.09.2001р., було вирішено:
- ввести до складу учасників - юридичну особу ТОВ "Х", як
правонаступника ЗАТ "ПТ", громадян України - Ф-ко І.В., П-о C.В.,
П-о Є.В., К-а О.В.;
- вивести зі складу учасників - ЗАТ "ПТ", а також ТОВ "ПТ" та
частку першого в статутному фонді передати товариству, а частку
другого вищезгаданим фізичним особам у рівних пропорціях;
- статутний фонд ТОВ "Н" розподілився так: ТОВ "Х" - 30,62%
статутного фонду, що складає 153667 грн., Ф-о І.В. - 17,345% -
87028грн, П-о С.В. - 17,345% - 87028 грн., П-о Є.В. - 17,345% -
87028 грн., К-о О.В. - 17,345% - 87028 грн.
23.12.1998р. ЗАТ "ПТ" виключено з ЕДРПОУ (повідомлення 648), але
своїм вищезгаданим листом № 128 від 10.12.1998р. поступилося своєю
долею у статутному фонді товариству, згідно зі ст. 53 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, що не потягло
за собою зміни в статутному фонді, а тому не може вважатися
"безповоротною фінансовою допомогою".
На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Н" від
25.09.2001р. б/н був укладений установчий договір про створення
ТОВ "Н" у новій редакції і зареєстровані зміни в статуті позивача
Печенізькою РДА. Сума статутного фонду не змінилася. Частки
учасників розподілилися так: П-о С.В. - 25% статутного фонду, що
складає 125445,00 грн., Ф-о І.В. - 25% статутного фонду, що
складає; 125445,00 грн., П-о Є.В. - 25% статутного фонду, що
складає 125445,00 грн., К- О.В. - 25% статутного фонду, що складає
125445,00 грн.
Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Н" від
01.04.2002р. б/н, була укладена додаткова угода до установчого
договору про створення ТОВ "Н" та на підставі цього в новій
редакції зареєстрований Печенізькою РДА устав товариства. Сума
уставного фонду товариства також не змінювалась та розподілилась
так: ТОВ "Х" - 30,62%, що складає - 153667,00 грн., П-о С.В. -
17345%, що складає - 87028 грн., Ф-о І.В. - 17345%, що складає
87028 грн., К-в А.В. - 17345%, що складає 87028 грн.
Також підставою для підписання установчого договору про створення
ТОВ "Н" в новій редакції та реєстрації змін в статуті товариства
Печенізькою РДА від 27.06.2002р. був протокол б/н загальних зборів
учасників ТОВ "Н" від 17.06.2002р. Сума статутного фонду
товариства також не змінювалась та розподілилась так: П-о С.В. -
25%, що складає 125445,00 грн., Фо І.В. - 25%, що складає
125455,00 грн., П-о Є.В. - 25%, що складає 125445,00 грн., К-в
О.В. - 25%, що складає 125455,00 грн.
Всі перерозподіли часток в статутному фонді серед учасників ТОВ
"Н" були в межах ст. 53 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, порядок поступки своєї долі (її частини)
одному або кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не
передбачене установчими документами, то і третім особам. Учасники
товариства мають переважне право на придбання долі (її частки)
учасника, який її поступив, пропорційно їх долям в статутному
фонді товариства чи в іншому узгодженому між ними розмірі.
Апеляційним судом встановлене, що установчі документи ТОВ "Н", а
разом з ними і протоколи загальних зборів засновників товариства,
на момент розгляду справи не визнані недійсними і органами ДПІ це
питання не ставилось, всі зміни, які вносились до установчих
документів належним чином реєструвалися в установленому порядку
реєструючим органом, а саме Печенізькою РДА.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те,
що є невірним твердження Чугуївської ОДПІ, що суми внеску ЗАТ "ПТ"
до статутного фонду ТОВ "Н", є безповоротною фінансовою допомогою,
тому і, відповідно, невірним є твердження, що ці внески повинні
включатися до складу валового доходу позивача, оскільки відповідно
до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- валовий доход - це загальна сума
доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій , матеріальній
або нематеріальній формі як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за її межами, згідно п. 4.2. та пп. 4.2.5. ст. 4 наведеного
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, з валового доходу виключаються: суми коштів
або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих
інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким
платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно
з договорами про спільну діяльність на території України без
створення юридичної особи.
Колегія суддів вважає помилковим твердження в касаційній інстанції
стосовно того, що судами безпідставно не визнано безповоротною
фінансовою допомогою внесок, що залишився несплаченим на користь
ЗАТ "ПТ" після його виходу з господарського товариства і
ліквідації як юридичної особиспівзасновника, та вартості
корпоративних прав, які безпідставно і безповоротно були отримані
у власність ТОВ "Н" від ЗАТ "ПТ", з огляду на наступне. Оскільки
товариство створюється шляхом добровільного об'єднання майна
засновників у статутний фонд товариства, то відповідно до ст. 12
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
воно стає
власником цього майна. Отже, вносячи майно до статутного фонду,
учасник відчужує його у власність товариству, а замість цього
отримує право власності на частку в статутному фонді. З цього
моменту між товариством і учасником виникають зобов'язальні
відносини: товариство зобов'язане виплачувати частку прибутку
товариства, вартість частини майна товариства у разі його
ліквідації тощо; учасник зобов'язується виконувати зобов'язання
перед товариством, пов'язані з майновою участю тощо. Отже, при
реалізації учасником свого законного майнового права на відчуження
частки, відбувається заміна осіб у відзначеному вище зобов'язання:
замість учасника, що вибув, з'являється нова особа, але з тим
самим обсягом прав та обов'язків, який був і у учасника, що вибув.
Це означає, що учасник передає всі права і обов'язки, які
випливають із права володіння часткою, іншій особі. Щодо
товариства майнова участь учасника у вигляді вкладу до його
статутного фонду не припиняється; товариство й надалі продовжує
користуватися майновою участю; у товариства й надалі залишаються
ті самі права й обов'язки (у тому самому обсязі та розмірі)
стосовно відчуженої частки учасника в статутному фонді. Відповідно
до приписів законодавства, частка учасника товариства з обмеженою
відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути
придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати
її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує
одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також
голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без
урахування частки, придбаної товариством (ст. 53 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
). Таким чином, до
передачі частки товариством поняття "корпоративне право" на таку
частку не існує, оскільки таке право нікому не належить В разі,
якщо відбувається повернення вкладу, це автоматично призводить до
зменшення статутного фонду товариства. З огляду на викладене,
оскільки в даному випадку змін статутного фонду не відбулось, а
його частки були перерозподілені між учасникам товариства, не може
йти мова про набуття самим товариством вартості вкладу, який і так
є його власністю, корпоративних прав, які не можуть йому належати,
а завжди належать учасникам, як безповоротної фінансової допомоги.
З огляду на вищевикладене, колегія суду вважає, що вимога позивача
про визнання частково недійсним податкового рішення обґрунтовано
задоволена попередніми судовими інстанціями.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової
інспекції Харківської області від 16.12.2003 року № 4743/10/10-025
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2003 року у справі № 04 залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.08.2003 року у справі № 04 - без змін.