ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2004                                     Справа N 18/424

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            відкритого акціонерного товариства

відкритому засіданні     “ДніпроАЗОТ”, м. Дніпродзержинськ

матеріали касаційної     (далі – ВАТ “ДніпроАЗОТ”)

скарги                   

на постанову             Київського апеляційного господарського

                         суду від 02.12.2003

у справі                 господарського суду м. Києва № 18/424

за позовною заявою       ВАТ “ДніпроАЗОТ”

до                       Українського державного управління по

                         забезпеченню хімічної продукції

                         “Укрхім”, м. Київ

про   стягнення 432 грн.

Представник відповідача – Осипенко В.Г.

                       В С Т А Н О В И В:

Господарський  суд  м. Києва рішенням від  01.04.2003  в  позові

відмовив   тому,   що  доводи,  викладені   в   позовній   заяві

необгрунтовані  не  підтверджуються  матеріалами  справи  та  не

доведені позивачем в судовому засіданні.

Київський   апеляційний   господарський   суд   постановою   від

02.12.2003 залишив без змін рішення господарського суду м. Києва

від 01.04.2003.

В  касаційній  скарзі ставиться питання про  скасування  судових

рішень  з  підстав неправильного застосування норм матеріального

права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач   на   виконання  умов  укладеного  сторонами   договору

купівлі-продажу  № 23881 від 27.03.2001 відвантажив  відповідачу

по залізничній накладній № 35532448 продукцію.

Відповідно  до  ст. 358 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         умови  перевезення

вантажів   і   відповідальність  сторін  за   цим   перевезенням

визначаються статутами окремих видів транспорту.

Статут   залізниць   України   визначає   обов’язки,   право   і

відповідальність  залізниць, а також  підприємств,  організацій,

установ, які користуються залізничним транспортом.

Нормативні  документи, що визначають порядок і умови перевезень,

користування  засобами залізничного транспорту, є  обов’язковими

для всіх юридичних і фізичних осіб.

Відповідно   до  п.  п  3.4  Правил  користування   вагонами   і

контейнерами  ( z0165-99 ) (z0165-99)
         облік часу користування  вагонами  і

контейнерами   та   нарахування  плати  за   користування   ними

проводиться на станції відправлення та призначення за  Відомістю

плати  за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається  на

підставі Пам’яток про користування вагонами (контейнерами) форми

ГУ-45, акті про затримку вагонів форми ГУ-23а та актів загальної

форми ГУ-23.

За   висновками   господарського  суду  першої  та   апеляційної

інстанцій  позивач  не довів факт простою цистерн,  на  підставі

чого останнім нарахований відповідачеві штраф в сумі 432 грн.

Межі перегляду справи у касаційній інстанції визначені ст. 111-7

ШПК України.

Приймаючи   до  уваги  викладене,  колегія  суддів  вважає,   що

постанова  апеляційного  господарського суду  відповідає  нормам

господарського процесу і підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Київського  апеляційного  господарського   суду   від

02.12.2003 у справі № 18/424 залишити без змін, касаційну скаргу

без задоволення.