ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 14/329д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 26.12.03
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом Заступника прокурора Запорізької області в
інтересах держави в особі акціонерного
товариства "SSS", м. Н-ськ
до ВАТ "ХХХ", с. Ч-ськ
про розірвання договорів та стягнення
заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. - дов. від 25.11.03; Б.Б.Б. - дов. №
18-208/2566-5264 від 27.07.03
від відповідача: В.В.В. - дов. від 01.02.04
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 10.03.04. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 31.03.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 20.11.03 господарського суду Запорізької області
позовні вимоги задоволено:
- розірвано договір № 01/2003 від 24.01.03 про надання кредитної
лінії, укладеного між АТ "SSS" та ВАТ "XXX" та стягнено з
останньої суму 1197223, 74 грн. виданого кредиту та суму 74493,94
грн. відсотків;
- розірвано договір № 09/2001 від 17.12.01 про надання кредитної
лінії, укладеного між АТ "SSS" та ВАТ "XXX" та стягнено з
останньої суму 4386134, 04 грн. виданого кредиту та суму 209559,72
грн. відсотків.
Постановою від 26.12.03 Запорізького апеляційного господарського
суду рішення від 20.11.03 господарського суду Запорізької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 161, 162
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений законом чи договором
строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не
допускається.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "XXX" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми
матеріального та процесуального права. В порушення ст.ст. 161, 162
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд не розірвавши договір
№ 20/2003 від 27.06.03, незаконно стягнув за договором суму
кредиту в розмірі 4 386 134, 04 грн. та суму відсотків в розмірі
209 559,72 грн. Крім того, судами також порушено вимоги ст. 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До початку розгляду справи від Національного банку України
поступило клопотання про залучення Національного банку України до
участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на стороні позивача. Дане клопотання не підлягає
задоволенню, оскільки відповідно до ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не
приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що АТ "SSS" та ВАТ "XXX" 24.01.03
уклали договір № 01/2003 про надання кредитної лінії з лімітом
кредитування в сумі 450000 грн. з терміном повернення не пізніше
23.12.03. Додатковою угодою № 2 від 30.04.03 до даного договору
розмір кредитної лінії збільшено до 1200000 грн.
27.06.03 сторони уклали договір № 20/2003 про надання кредитної
лінії з лімітом кредитування 4387000 грн. з терміном повернення не
пізніше 25.06.04. Угодою 18.07.03 сторони припинили дію договору
20/2003.
Даною угодою передбачено, що дії, розпочаті за договором і не
завершені на момент укладення додаткової угоди регулюються
договором №09/2001 від 17.12.01.
За твердженням відповідача сторони 18.07.03 уклали угоду з
врегулювання між ними правовідносин, яки виникли за договором №
09/2001 про надання кредитної лінії від 17.12.01 та договору №
20/2003 про надання кредитної лінії від 27.06.03, яка є
невід'ємною частиною договору № 09/2001. Даною угодою фактично
змінено умови договору, однак, цьому факту не дана правова оцінка.
Господарськими судами також не враховано, що з розірванням
договору вважаються такими, що втратили чинність і угоди які були
його невід'ємними частинами, проте, це не було предметом
дослідження при розгляді даної справи.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
державі.
Згідно зі ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державні органи можуть бути учасниками
господарського процесу. Підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами
України, до господарського суду мають право також звертатися
державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами
підприємницької діяльності.
Заступник прокурора Запорізької області звернувся в господарський
суд Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості за
договорами про надання кредитної лінії № 09/2001 від 17.12.01 та №
01/2003 від 24.01.03, укладених між АТ "SSS" і ВАТ "XXX" та
відсотків за користування кредитом на користь АТ "SSS".
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не
врахував того, що позов заступника прокурора поданий не в
інтересах держави, а в інтересах АТ "SSS".
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
визначені
засади представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке
полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних
та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у
випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за позовними заявами
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського
суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до
господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві
самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави,
та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду
України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
встановлено: положення абзацу четвертого частини першої статті 2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
контексті пункту 2 статті 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до
господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в
інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності.
В п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України
від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
вказано, що
під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті
2 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого
самоврядування, якому законом надано повноваження органу
виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі прийняття
господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах
держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави
у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу
позивача.
Позивачем у справі, порушеної за позовом прокурора, може бути лише
орган, що здійснює владні функції, а прокурор звертається до суду
за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом
інтересів держави в особі цього органу.
Проте, позов було подано заступником прокурора не в інтересах
держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави
у спірних відносинах, а фактично в інтересах АТ "SSS".
Таким чином господарським судом неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування рішення і направлення справи
на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 26.12.03 Запорізького апеляційного господарського
суду та рішення від 20.11.03 господарського суду Запорізької
області зі справи №14/329д скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко