ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 03/45А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Волинської митниці
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 07.07.2003
у справі Волинської області
господарського суду
за позовом ПП “Агрос”
до Волинської митниці
про визнання недійсною картки відмови у пропуску на митну
територію України від 08.04.2003
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року ПП “Агрос” звернулось до суду з позовом про
визнання недійсною картки відмови у пропуску на митну територію
України від 08.04.2003 виданою Волинською митницею.
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.05.2003
позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.07.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Волинська митниця подала
касаційну скаргу в якій просить скасувати попередні судові
рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилаються на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконних рішень.
В судовому засідання оголошувалась перерва до 31.03.2004.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій
обґрунтували свій висновок тим, що місце знаходження ПП “Агрос”
смт. Любешів Волинської обл., а саме, в зоні гарантованого
добровільного відселення внаслідок Чорнобильської катастрофи, є
спеціальна зона, що підпадає під дію п. 11.36 ст. 11 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Але з таким висновком судова колегія погодитись не може.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. № 106 “Про
організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР
про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий
режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
ПП “Агрос”, яке зареєстроване на території смт. Любешів,
відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно Закону України “Про визнання такими, що втратили
чинність, деяких законодавчих актів України з питань
оподаткування товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну
територію України” ( 608/96-ВР ) (608/96-ВР)
, ч. 1 ст. 7 Закону України “Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
від
27.02.1991р. втратила чинність в частині звільнення від сплати
ввізного мита та акцизних зборів і податку на добавлену вартість
з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію
України.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цўльових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються
Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки
Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до
цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування
Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які
запроваджуються законами України, мають бути включені до цього
Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають
відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Відповідно до ст. 2 п. 2.2. Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97ВР від 03.04.1997р.
платником податку на додану вартість є особа, яка ввозить
(пересилає) товари на митну територію України або отримує від
нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання
на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не
зареєстровані як платники податку, в разі коли такі фізичні
особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, які не
підлягають оподаткуванню згідно з законодавством.
П. 11.3 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачає, що зміни порядку оподаткування
податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням
змін до цього закону.
Посилання судів попередніх інстанцій на п. 11.36 ст. 11 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є
помилковими, оскільки пільги з цього податку, встановлені лише
для платників, які знаходяться на території вільних та інших
спеціальних зон, режим оподаткування яких відрізняється від
загального та надаються з урахуванням того що, цей режим не
поширюється на операції з продажу підакцизних товарів та товарів
24 груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної
діяльності. Ст. 24 Закону України “Про зовнішньоекономічну
діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
передбачає, що статус та територія
спеціальних економічних зон встановлюється Верховною Радою
України згідно з законами України про спеціальні економічні зони
шляхом прийняття окремого закону України для кожної з таких зон.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальні засади
створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних
зон” ( 2673-12 ) (2673-12)
спеціальна (вільна) економічна зона являє собою
частину території України, на якій встановлюються і діють
спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок
застосування і дії законодавства України.
Правовий режим економічної діяльності на території спеціальної
(вільної) економічної зони передбачає запровадження пільгових
митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної
діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.
Створені на території України спеціальні економічні зони та
території пріоритетного розвитку із спеціальним режимом
інвестиційної діяльності відповідно до ст. 3 вищевказаного
Закону ( 2673-12 ) (2673-12)
є одним із функціональних типів спеціальних
(вільних) економічних зон.
Судами попередніх інстанцій не встановлено, що згідно Закону
України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на
території пріоритетного розвитку у Волинській області” смт.
Любешів є територією пріоритетного розвитку, визначений в
установленому законом порядку спеціальною економічною зоною, а
позивач не знаходиться в правовому полі спеціального
законодавства України, яке регламентує звільнення від сплати
ПДВ.
З врахуванням вище наведеного, судова колегія вважає, що суди
попередніх інстанцій неправильно застосували норми закону і
відповідно, пільг по сплаті податку на додану вартість при
ввезенні на митну територію України товарів ПП “Агрос” не має.
За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій
підлягають скасуванню, а в задоволенні позовних вимог ПП “Агрос”
необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.07.2003 та рішення господарського суду Волинської області від
22.05.2003 у справі № 03/45А скасувати.
В задоволенні позовних вимог ПП “Агрос” відмовити.
Доручити господарському суду Волинської області видати
відповідні накази згідно ст. 122 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.