ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N Б-39/408-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Державного підприємства “Харківський
касаційної скарги електромеханічний завод”, м. Харків
на постанову від 13.01.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № Б-39/408-03 господарського суду
Харківської області
за заявою СДПІ по роботі з великими платниками
податків у місті Харкові
до Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод”, м. Харків
про банкрутство
арбітражний керуючий Нікін О.І.
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора :
– Косів Л.Т., довір. від 29.03.2004 р. № 3311/10/10-025;
- Ахтирський Р.М., довір. від 29.08.2003 р. № 7308/10/10-0;
від боржника:
– директор Григор’єв В.В.;
- Лазаренко С.А., довір. від 22.12.2003 р. № 87/19;
- Павленко Д.М., довір. від 02.01.2003 р. № 87/5
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2003
р. (суддя Швидкін А.О.) за заявою СДПІ по роботі з великими
платниками податків у місті Харкові порушено справу
№ Б-39/408-03 про банкрутство Державного підприємства
“Харківський електромеханічний завод”, введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном та
призначено розпорядника майна. Крім того, вжито заходів щодо
забезпечення вимог кредиторів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р. (судді: Лащенко Л.Д. – головуючий, Бабакова Л.М.,
Погребняк В.Я.) апеляційну скаргу боржника задоволено частково,
ухвалу господарського суду Харківської області від 25.11.2003 р.
скасовано в частині заборони посадовим особам боржника або
власнику майна боржника чи уповноваженому ним органу вчиняти дії
щодо відчуження майнових активів боржника, укладати будь-які
цивільно-правові угоди, у тому числі з передачею у тимчасове
користування або продажем активів підприємства. Також, зазначену
ухвалу скасовано в частині призначення розпорядника майна та
припинено його повноваження. В іншій частині ухвалу залишено без
змін.
При винесені постанови суд апеляційної інстанції виходив з того,
що встановлені Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
обмеження діяльності юридичної особи –боржника є
вичерпними і достатніми для забезпечення вимог, законних прав і
інтересів кредиторів під час проведення судової процедури
банкрутства.
Крім того, на думку суду, необхідно припинити повноваження
розпорядника майна з огляду на те, що в матеріалах справи
відсутня заява арбітражного керуючого на участь у розгляді
справи, відсутнє погодження кандидатури арбітражного керуючого в
установленому порядку, пропозиція щодо призначення розпорядника
майна на державне підприємство надійшла не від державного органу
з питань банкрутства, а від кредитора по справі, та на час
розгляду апеляційної скарги по суті учасниками провадження не
усунуті порушення допущені судом при призначені розпорядника
майна боржника.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги боржника
щодо повернення заяви про порушення провадження у справі без
розгляду чи щодо припинення провадження у справі не підлягають
розгляду, оскільки підготовче засідання суду не проводилось.
Не погоджуючись з даною постановою, Державне підприємство
“Харківський електромеханічний завод” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким
скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути без розгляду
заяву СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті
Харкові про порушення справи про банкрутство.
В обґрунтування касаційної скарги боржник посилається на те, що
суд апеляційної інстанції в порушення ст.ст. 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не перевірив в повному обсязі законність та
обґрунтованість рішення місцевого суду і не повернув заяву
ініціюючого кредитора для виправлення недоліків, які не були
встановлені судом першої інстанції. Разом з тим, судом не
враховано, що відповідно до ст. 214 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
до державних підприємств, які відповідно до
закону не підлягають приватизації, процедури щодо
неплатоспроможних боржників, передбачені цим кодексом,
застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після
виключення їх у встановленому порядку з переліку об'єктів, що не
підлягають приватизації.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В силу ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) справа про банкрутство порушується
господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора
(кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот
мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені
боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх
погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
безспірними вимогами
кредиторів вважаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші
вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи
розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства
здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Колегія суддів відмічає, що окрім основних доказів безспірності
грошових вимог, передбачених частинами 7, 8 ст. 7 Закону, для
органів державної податкової служби встановлений спеціальний
обов’язок подання додаткових документів, які підтверджують
неплатоспроможність боржника.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
до заяви
кредитора - органу чи інших державних органів, які здійснюють
контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів
до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у
встановленому законодавством порядку.
Таким чином, поряд з основними доказами, органи державної
податкової служби повинні подати суду докази вжиття заходів з
погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або
державними цільовими фондами, передбачені Законом України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року
N 2181-III.
Вищезазначені умови порушення справи про банкрутство формально
оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про
банкрутство, остаточна ж оцінка судом надається безпосередньо в
підготовчому засіданні суду. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону в
підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує
пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Колегія суддів зазначає, що ухвала про порушення справи про
банкрутство не підлягає оскарженню. Так, пункт 8 частини 3
статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює серед
основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного
та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків,
встановлених законом. Зокрема, такий випадок встановлений
частиною 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до положень якої ухвали місцевого
господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскарження зазначеної ухвали чинним законодавством не
передбачено, тому правомірність порушення справи про
банкрутство, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, може
бути перевірено місцевим господарським судом лише на стадії
підготовчого засідання суду, на якому суд з’ясовує ознаки
неплатоспроможності боржника та наявність чи відсутність
перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Крім того, колегія суддів вказує на те, що відповідно до ч. 3
ст. 31 Закону до призначення арбітражним керуючим (розпорядником
майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа має подати до
господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не
належить до жодної категорії зазначених в цій частині осіб. При
цьому, арбітражний керуючий при призначенні в письмовій формі
має виявити свою згоду на призначення його, зокрема,
розпорядником майна у певній справі. Відповідно до ст. 43
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право на працю, яку
він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з
матеріалів справи, така заява не була надана суду, отже ухвала
була винесена за її відсутності в порушення встановленого
Законом порядку.
При введенні процедури розпорядження майном та відповідно
призначенні розпорядника майна мають місце правові наслідки для
боржника: вводяться певні обмеження щодо провадження
господарської діяльності боржником (частини 11-13 ст. 13
Закону).
Таким чином, місцевий господарський суд, необґрунтовано
призначив розпорядника майна, ввівши обмеження пов’язані з його
участю, тим самим заборонив боржнику вчиняти певні дії.
В силу ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарський суд має право за
клопотанням сторін або учасників провадження у справі про
банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо
забезпечення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарські
суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші
заходи для збереження майна боржника.
Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений
можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду,
є необхідними у даному випадку. Однак такі заходи мають
відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не
перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності
боржника.
Тому, висновок суду апеляційної інстанції в частині скасування
ухвали щодо вжиття заходів з забезпечення вимог кредиторів
визнається колегія обґрунтованим.
Враховуючи те, що призначення розпорядника майна має відбуватися
одночасно з введенням процедури розпорядження майном боржника,
оскільки розпорядник майна забезпечує виконання процедури
розпорядження майном: здійснює повноваження щодо нагляду та
контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника,
постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні. Так, ухвалу
суду першої інстанції необхідно скасувати не лише в частині
призначення розпорядника майна боржника, але і в частині
введення процедури розпорядження майном божника.
З огляду на те, що ухвала про порушення провадження у справі не
підлягає оскарженню, скасуванню підлягає лише ухвала в частині
вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів та введення
процедури розпорядження майном боржника і призначення
розпорядника майна.
За таких обставин справи, на підготовчому засіданні суду
необхідно з’ясувати наявність чи відсутність перешкод для
подальшого руху справи, а саме, чи відноситься боржник до
Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації, як це передбачено ст. 5 Закону, а також перевірити
можливість застосування відносно нього реорганізаційних процедур
з метою відновлення платоспроможності.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія
суддів дійшла висновку про необхідність зміні постанови суду
апеляційної інстанції у відповідній частині.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 31, 6, 7, 11,
12, 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та
ст. ст. 106, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства “Харківський
електромеханічний завод” на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.01.2004р. у справі № Б-39/408-03
залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р. у справі № Б-39/408-03 змінити. Положення абзацу
третього та четвертого резолютивної частини постанови викласти в
наступній редакції:
“Пункт третій резолютивної частини ухвали господарського суду
Харківської області від 25.11.2003 р. у справі № Б-39/408-03 в
частині введення процедури розпорядження майном боржника та
призначенні розпорядника майна скасувати.
В решті ухвали господарського суду Харківської області від
25.11.2003 р. у справі № Б-39/408-03 апеляційне провадження
припинити”.
3. В решті постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 13.01.2004р. у справі № Б-39/408-03 залишити без змін.