ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N А-3132/8-36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
матеріали касаційної
скарги
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 25.11.2003
у справі Харківської області
господарського суду
за позовом МП “Харків трейд лімітед” у формі ТОВ
до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання недійсними рішення
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Караулов Д.А. – директор;
Колесник С.Н. – за довіреністю № 10 від
29.03.2004;
Абаджян А.Г. – за довіреністю № 9 від
29.03.2004;
- відповідача: Міщенко Л.В. – за довіреністю № 131/9/10-025
від 22.01.2004;
В С Т А Н О В И В:
У березні 2000 МП “Харків трейд лімітед” у формі ТОВ звернулось
до суду з позовом про визнання недійсними рішення ДПІ у
Червонозаводському районі м. Харкова в частині донарахування
податку на прибуток та застосування до позивача фінансових
санкцій у вигляді 30 відсотків штрафу від донарахованої суми.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2003
в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 рішення господарського суду скасовано. Позовні вимоги
МП “Харків трейд лімітед” у формі ТОВ задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав касаційну
скаргу в якій просить дану постанову скасувати.
В обґрунтування своїх вимог податкова інспекція посилається на
те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права,
що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що перевіркою ДПІ було виявлено відхилення
між даними позивача та даними перевірки за 1999 рік (валові
витрати за 2 півріччя 1997 року занижені на 8,4 тис. грн., за
1998 рік занижені на 4,1 тис. грн., за 1999 рік завищені на
255,7 тис. грн.), що пояснюється віднесенням до складу валових
витрат підприємства “МП Хартрейд ЛТД” сум дисконту, з яким
продані векселя, що отримані раніше в якості забезпечення за
відвантажений товар у сумі 252,8 тис. грн., арифметична помилка
-2,9 тис. грн. А саме: за поставлені комплектуючі для
обчислювальної техніки державному приладобудівному заводу
ім. Т.Г.Шевченка у якості забезпечення заборгованості за
відвантажений товар позивач одержав від ДПЗ ім. Т.Г.Шевченко
переказні векселі акцептовані УДПЕЗ “Укртелеком”.
Надалі, не дочікуючись строку платежу, підприємство “Хартрейд
ЛТД” продало ці векселі АКБ “Європейський” згідно з договорами
купівлі-продажу векселів з дисконтом від 30 до 48,3 відсотків
від номінальної вартості векселів з зарахуванням грошових коштів
з остаточної вартості векселів на розрахунковий рахунок та
поточний рахунок МП “Хартрейд ЛТД”. Суми дисконту підприємством
відносились до складу валових витрат по рядку 28 Декларації.
Інші витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за 1, 2, 3, 4
квартали 1999 року на загальну суму 252,8 тис. грн., чим
порушено ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 року № 283/97-ВР. В
акті перевірки також зазначено, що у випадку реалізації векселя,
отриманого за відвантажені товари (роботи, послуги)
векселедержателем третій особі, така операція для
векселедержателя розглядається як друга операція згідно до
підпункту 11.3.1 статті 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 22.05.1997
року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, тобто як операція
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податків в оплату за товар (роботи, послуги), і
сума коштів від реалізації векселя не відноситься до складу
валового доходу платника податків.
На підставі цього акту перевірки від 24.02.2000 року № 510,511,
673/23-104/147 ДСК 06.03.2000 року було винесено рішення
№ 41/23-104/14073787 державною податковою інспекцією у
Червонозаводському районі м. Харкова, яким донараховане податок
на прибуток, податок на додану вартість, збір на дорожні роботи,
а також застосовані фінансові санкції.
Відповідно до розділу 1 глави 2 пункту 3 Положення Національного
банку України “Про операції банків з векселями” ( v0258500-99 ) (v0258500-99)
зареєстрованого Постановою Правління НБУ від 28.05.1999 року
№ 258 реєстр № 653 від 01.06.99 року векселедержатель - це
особа, яка володіє векселем на підставі чинного законодавства, а
емітент - це векселедавець. Оскільки позивач не є емітентом
спірних векселів до нього не може застосовуватись пп. 7.9.3
п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Судами встановлено, що договори купівлі - продажу векселів між
позивачем та АКБ “Європейський” від 09 та 17.03.1999 року, 20 та
29.04.1999 року, 03 та 10.09.1999 року, 15.10.1999 року укладені
у відповідності до розділу 2 глави 1 п. 1 вищезазначеного
Положення НБУ, відповідно до якого банки можуть здійснювати
активні торговельні операції у вигляді купівлі векселів.
Відповідно до умов вищезазначених договорів, векселі були
продані АКБ “Європейський” з дисконтом, чим фактично було надано
дисконтний кредит, тобто надано кредит шляхом купівлі (обліку)
векселів зі знижкою від його номінальної вартості.
Порядок оподаткування операцій з борговими зобов’язаннями, в
тому числі з векселями, визначений п. 7.9 ст. 7 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. За своєю
економічною суттю операція по достроковій реалізації векселя є
операцією по наданню кредиту, що відображено в Положенні “Про
кредитування” ( va299500-95 ) (va299500-95)
, затвердженому постановою
Національного банку України від 28.09.95 р. № 264.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що дана
операція проведена в межах господарської діяльності
підприємства.
Відповідно правильний висновок, що згідно приписів п. 5.2.1
п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулюючого віднесення до складу
валових витрат будь - яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, різниця між номінальною вартістю векселів
та сумою одержаною від АКБ “Европейський” є витратами позивача
пов’язаними з веденням господарської діяльності, а тому
позивачем вірно віднесено до складу валових витрат. Реалізація
векселів, які отримані позивачем за відвантажену продукцію, не є
операцією з торгівлі цінними паперами, тому не повинен вестися і
окремий облік фінансових результатів операцій за правилами
пп. 7.6.1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 у справі № А-3132/8-36 залишити без змін.