ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N А-13/218-03
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Київському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 08.12.2003 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ фірма “Деніт”
до Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
- позивача: Ісаєв Ю.В. – дов. від 18.09.2001 р.,
- відповідача: Сліденко А.В. – дов. від 09.03.2004 р.
№ 1841/10/10-025,
В порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні
оголошено перерву до 31.03.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.10.2003
р. у справі № А-13/218-03 задоволено позов ТОВ фірма “Деніт” про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Харкова від 08.01.2003 р.
№ 23-104/22657166/96/252 в частині донарахування податку на
прибуток в розмірі 1895190 грн., застосування фінансових санкцій
в розмірі 398650 грн., визначення кредиторської заборгованості
по платежам до Інноваційного фонду за 2000 рік в розмірі 46848
грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.12.2003 р. рішення господарського суду Харківської області
від 28.10.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова
(далі ДПІ у Київському районі м. Харкова) звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про
відмову у задоволенні позову. В обґрунтування посилається на
неправильне застосування судами норм матеріального права, а
саме, п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст. 26 Закону України “Про цінні
папери та фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою
інспекцією у Київському районі м. Харкова оскаржуване рішення
було прийняте на підставі акта перевірки від 29.12.2001 р.
№ 23-104/90 з питань дотримання ТОВ фірма “Деніт” вимог
податкового законодавства та платіжної дисципліни за період
01.10.1999 р. по 01.10.2001 р. В акті перевірки вказано, що
підприємство за період, що перевіряється, на підставі дозволу
Міністерства фінансів України здійснювало операції з цінними
паперами. Торгівля цінними паперами становить виключний вид
діяльності позивача, у відповідності до ст. 26 Закону України
“Про цінні папери і фондовий ринок” ( 3480-15 ) (3480-15)
.
В акті вказано про встановлення розбіжностей між даними
податкових декларацій та даними перевірки у визначенні валових
витрат, які пов’язані з включення до валових витрат витрати на
придбання цінних паперів на суму 36614,8 тис. грн., що є
порушенням п. 7.6.1 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 3.2.1 “Порядку
складання декларації про прибуток підприємств”.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - загальна
сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України,
її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній
зоні, так і за їх межами.
Згідно з п.п. 4.1.1 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход
включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у
тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають
статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних
паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення)) та
операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації), а також доходи
від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п.п. 4.1.3).
Скоригований валовий доход - валовий доход, визначений згідно з
пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у
пункті 4.2 цієї статті (п. 4.3 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
П. 7.6 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено порядок
оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами.
Згідно з п.п. 7.6.1 платники податку ведуть окремий податковий
облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і
деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також
фондових та товарних деривативів.
Таким чином, оскільки комісійна торгівля цінними паперами і
безпосередньо купівля-продаж цінних паперів є невід’ємними
складовими частинами діяльності позивача, відокремлення в
податковому обліку результатів цих операцій є неправомірним.
В додатку № 4-11 до акту перевірки вказано, що у 4 кварталі 1999
р. позивач отримав доходи у вигляді комісійних винагород у
зв’язку із продажем (відчуженням) цінних паперів у розмірі 80.1
тис. грн., доходи від продажу належних йому цінних паперів на
суму 1412,7 тис. грн. та поніс витрати на купівлю цінних паперів
на суму 1138,4 тис. грн.; у 2 кварталі 2000 р. комісійні
винагороди склали 1,5 тис. грн., доход від продажу – 1645,5 тис.
грн., витрати на купівлю – 1727,3 тис. грн.,; у 3 кварталі 2000
р. відповідно 3639,1 тис. грн. за договорами комісії, доход від
продажу – 2715,3 тис. грн., витрати на придбання – 6223,0 тис.
грн.; у 4 кварталі 2000 р. відповідно 310,9 тис. грн., 111-5,0
тис. грн. та 1418,6 тис. грн.; у 1 кварталі 2001 р. – відповідно
2368,7 тис. грн., 543,0 тис. грн. та 2907,0 тис. грн.; у 2
кварталі 2001 р. – 8,6 тис. грн., 13385,9 тис. грн. та 13342,9
тис. грн.; у 3 кварталі 2001 р. – 0 тис. грн., 9567,9 тис. грн.
та 9521,8 тис. грн.
Якщо придбання або продаж цінних паперів торговець цінними
паперами здійснює від свого імені, за дорученням та за рахунок
іншої особи, це означає, що отриманий ним дохід визначається на
момент виконання доручення (на момент продажу) як сума отриманої
винагороди, у відповідності до п.п. 7.9.1., п.п. 7.9.2 та
п.п. 794 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Доходом підприємства при
здійсненні операцій в межах договорів комісії є сума винагороди,
тобто вартість послуг, яка включається до валового доходу згідно
з п. 4.1 ст. 4 Закону.
Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про
підставне зарахування позивачем збитків від купівлі та продажу
цінних паперів на зменшення доходу, отриманого у вигляді
комісійних винагород від продажу цінних паперів, оскільки чинне
законодавство не передбачено якихось обмежень такого порядку. У
зв’язку з чим, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
суд апеляційної інстанції, про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
від 08.01.2002р. № 23-104/22657166/96/252 в частині
донарахування податку на прибуток, застосування фінансових
санкцій, визначення кредиторської заборгованості по платежам до
Інноваційного фонду є законним та обґрунтованим.
З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що
господарським судом Харківської області та Харківським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, судові рішення відповідають чинному
законодавству України та обставинам справи, доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.12.2003р. та рішення господарського суду Харківської області
від 28.10.2003р. у справі № А-13/218-03 залишити без змін.