ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 6/154-29/256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Удовиченка О.С.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну
скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р.
у справі № 6/154-29/256 господарського суду Львівської області
за позовом ВАТ "XXX"
до 1. ДПІ у H-ському районі м. P-ська
2. відділення державного казначейства у H-ському
районі м. P-ська
про відшкодування сум податку на додану вартість
за участю представників:
ВАТ "XXX": А.А.А. - дов. № 77 від 15.04.2003 р.
Б.Б.Б. - дов. № 588 від 18.06.2003 р.
Д П І у
H-ському районі
м. P-ська : В.В.В. - дов. № 5566/10 від 29.03.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" звернулось до господарського суду Львівської області з
позовом до ДПІ у H-ському районі м. P-ська та відділення
державного казначейства у H-ському районі м. P-ська про
відшкодування сум податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Львівської області від 28.01.2003 р.
(суддя Поліщук В.Ю.) позов задоволено повністю. Відшкодовано з
бюджетного рахунку відділення Державного казначейства у H-ському
районі м. P-ська на користь ВАТ "XXX" бюджетну заборгованість з
податку на додану вартість у сумі 633455 грн. 15 коп., що включає:
582181 грн. - сума бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та 51274 грн. 15 коп. - сума нарахованих процентів за
непроведення своєчасного бюджетного відшкодування. Стягнуто з ДПІ
у H-ському районі м. P-ська на користь ВАТ "XXX" 1818 грн. в
якості відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані позивачем
копії примірників податкових декларацій з податку на додану
вартість за червень-грудень 2001 р., березень - вересень 2002 р.,
з відмітками про їх отримання відповідачем, підтверджують
наявність бюджетної заборгованості перед позивачем.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДПІ у H-ському районі м.
P-ська звернулась до Львівського апеляційного господарського суду
з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Львівської області від 28.01.2003 р. скасувати як таке, що є
необґрунтованим та незаконним, та прийняте з порушенням норм
матеріального права.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. (судді: Орищин Г.В., Бобеляка О.М., Дубник О.П.)
апеляційна скарга залишена без задоволення, рішення господарського
суду Львівської області від 28.01.2003 р. - без змін.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ДПІ у H-ському районі м. P-ська просить зазначену
постанову скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної
інстанції норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Удовиченка О.С.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач, на протязі
травня - грудня 2001 р. та березня - серпня 2002 р. надав ДПІ у
H-ському районі м. P-ська податкові декларації за результатами
звітного періоду з від'ємним значенням, з метою відшкодування
зазначених в них сум з Державного бюджету України протягом місяця
наступного після подачі декларації.
Відповідно до вимог п.7.7.3 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації
за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску,
обігу та погашення казначейських чеків встановлюються
законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших
податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлені особливості оподаткування операцій з
вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної
території України. Відповідно до пункту 8.1 згаданої статті
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Пунктом 8.7 вказаної статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що за
добровільним рішенням платника податку сума експортного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку або інших податків, зборів (обов'язкових
платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Про
таке рішення платник податку зазначає в декларації (в редакції
Закону від 01.06.2000 ( 1783-14 ) (1783-14)
).
Посилання скаржника на те, що оскаржувані рішення та постанова
винесені без врахування норм ст. 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не беруться до уваги, оскільки
зазначена стаття є нормою Закону, якою передбачені особливості
оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України і не суперечить вимогам
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в частині відшкодування бюджетної заборгованості.
Доводи касаційної скарги щодо неподання позивачем до ДПІ у
H-ському районі м. P-ська документів, які повинні подаватись
відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
разом з розрахунком експертного
відшкодування не приймаються судом до уваги, оскільки подані
позивачем у вищезазначених періодах податкові декларації з податку
на додану вартість були прийняті ДПІ у H-ському районі м. P-ська
без зауважень.
При розгляді спору судами попередніх інстанцій при дослідженні
матеріалів справи було встановлено, що при проведенні ДПІ у
H-ському районі м. P-ська тематичних документальних перевірок по
дотриманню правильності відрахування ВАТ "XXX" в бюджет податку на
додану вартість за вищезазначені періодами порушень по зазначеному
питанню не встановлено та підтверджена наявність частки бюджетного
відшкодування, заявленої до перерахування на рахунок позивача.
Крім того, згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Що стосується нарахування суми процентів за непроведення
своєчасного бюджетного відшкодування, то суди попередніх інстанцій
дійшли вірного висновку щодо їх задоволення, оскільки п. 7.7.3.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що на суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Посилання скаржника на те, що його додаткові пояснення до
апеляційної скарги неправомірно не були прийняті судом апеляційної
інстанції до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
додаткові докази приймаються
судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Статтею 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що порушення або
неправильне застосування норм процесуального права може бути
підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Апеляційним господарським судом було змінено статус відділення
державного казначейства і залучено його до участі у справі в
якості відповідача під час апеляційного перегляду.
Такі дії апеляційного суду не можуть вважатись процесуальним
порушенням, яке призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова
Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2003 р.
винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому
підстави для її скасування відсутні.
На підставі вищенаведеного, та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2003 р. у
справі № 6/154-29/256 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.12.2003 р. у справі № 6/154-29/256 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді О.С. Удовиченко
Н.Г. Ткаченко