ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.03.2004 Справа N 5/386
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Національної акціонерної страхової компанії "XXX" Полтавська
обласна дирекція на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 року у справі №5/386 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "YYY" до
Національної акціонерної страхової компанії "XXX" Полтавська
обласна дирекція про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
страхового відшкодування у сумі 107 256, 60 грн., посилаючись на
те, що останній не виконав договірних зобов'язань з виплати
страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхової події.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
вимоги і просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в
розмірі 40 412, 60 грн., інфляційну суму 858,05 грн. і 3% річних в
сумі 1 072,56 грн., враховуючи те, що останній добровільно
здійснив часткову оплату страхового відшкодування.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.10.2003
року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
02.12.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
Доповідач-Вовк І.В.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним судові рішення скасувати та
прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що оскаржені судові
рішення відповідають чинному законодавству, і тому просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено
договір №2/144 від 15.11.2002 року про добровільне страхування
сільськогосподарських культур під врожай 2003 року, згідно умов
якого Національна акціонерна страхова компанія "XXX" приймає на
страхування посіви сільськогосподарських культур на випадок повної
загибелі рослин на всій або частині площі засіву (садіння),
внаслідок такої страхової події, що передбачена Правилами
добровільного страхування сільськогосподарської культури №86 від
20.01.1999 року.
П.3.1 визначено, що договір набуває чинності з наступного дня
після надходження на рахунок відповідача всієї суми обчислених
платежів або суми встановленої по першому строку сплати, і діє до
завершення збирання урожаю в передбачені оптимальні строки для
даної зони (регіону).
Згідно з п.4.2 відповідач зобов'язується протягом двох робочих
днів після надходження письмової заяви від позивача про настання
страхової події вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних
документів, і при наявності висновків компетентних органів та
позивача (документально), скласти акт установленої форми,
визначити розмір суми збитку та протягом семи днів провести
виплату страхового відшкодування.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення
страхового відшкодування в розмірі 40 412, 60 грн., інфляційну
суму 858,05 грн. і 3% річних в сумі 1 072,56 грн. у зв'язку з
невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з розрахунків
відповідно до умов зазначеного договору.
Ст. 16 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
встановлено,
що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і
страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у
разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату
страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування
страхувальником, на користь якої укладено договір страхування
(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник
зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та
виконувати інші умови договору.
Згідно з п.3 ст.20 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити
страхову виплату або виплату страхового відшкодування у
передбачений договором строк.
Відповідно до ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав свої
зобов'язання за зазначеним договором, а відповідач в порушення
умов договору та зазначених вимог чинного законодавства свої
зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування виконав
неналежним чином, розрахувавшись з відповідачем частково і з
порушенням встановлених термінів.
Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився й апеляційний
господарський суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість
позовних вимог і правомірно задовольнив позов.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії "XXX"
Полтавська обласна дирекція залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2003 року
- без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду Полтавської області
від 14.10.2003 року в справі №5/386.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук