ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 2/41-13501-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ДПІ в Бахчисарайському районі АРК
касаційної скарги
на постанову від 10.11.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
та ухвалу від 02.09.2003р. господарського суду АРК
у справі № 2/41-13501-2003 господарського суду АРК
за заявою ДПІ в Бахчисарайському районі АРК
до Бахчисарайського ЖКГ
про банкрутство
представники сторін в судове засідання не з‘явилися
В С Т А Н О В И В:
28.08.2003 р. ДПІ в Бахчисарайському районі АРК звернулася до
господарського суду АРК з заявою про порушення справи про
банкрутство Бахчисарайського житлово - комунального господарства
(ЖКГ) в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвалою господарського суду АРК від 02.09.2003р. (суддя –
Шкуро В.Н.) вказану заяву ДПІ в Бахчисарайському районі АРК
повернено без розгляду на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 9 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що в
силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у
випадку невиконання забезпеченого заставою податкового
зобов‘язання отримати задоволення з вартості заставленого майна
перед іншими кредиторами. Доказів вжиття заходів з стягнення з
боржника заборгованості по обов‘язковим платежам, шляхом
задоволення з вартості заставленого майна, ініціюючим кредитором
не подано.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 10.11.2003р. (судді: Латинін О.А. - головуючий, Лисенко
В.А., Маслова З.Д.) ухвала залишена без змін з тих же підстав.
ДПІ в Бахчисарайському районі АРК з винесеною постановою та
ухвалою не погодилось та звернулось з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати
оскаржені судові акти та передати справу на розгляд до суду
першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ініціюючий кредитор
посилається на порушення судом норм ч. 1 ст. 52 Закону України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки виявлення майна відсутнього
боржника не є підставою для відмови в прийнятті заяви про
порушення справи про банкрутство за вказаною статтею.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) до заяви про порушення справи про
банкрутство кредитора - органу чи інших державних органів, які
здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази
вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових
платежах у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, поряд з основними доказами безспірності грошових
вимог, передбаченими частинами 7, 8 ст. 7 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
органи державної податкової служби повинні подати суду докази
вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед
бюджетами та/або державними цільовими фондами, передбачені
Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року N 2181-III.
Однак, положеннями ст. 41 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
визначено, що
відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо
небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків,
інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності,
регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених
розділом VI Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
заява про порушення
справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана
кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та
строку виконання зобов'язань у разі, якщо керівні органи
боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або
у разі ненадання боржником протягом року до органів державної
податкової служби згідно із законодавством податкових
декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за
наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника.
Таким чином, справа про банкрутство порушується судом за
правилами ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
незалежно від строку
невиконання боржником зобов‘язань перед кредитором, від розміру
заборгованості, від наявності безспірного характеру грошових
вимог ініціюючого кредитора і відповідно незалежно від вжиття
додаткових заходів з отримання заборгованості з податків, зборів
(обов‘язкових платежів). Тому що відсутність боржника також
унеможливлює застосування до нього заходів передбачених Законом
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
У випадку наявності у боржника хоча б однієї з ознак, наведених
у ч. 1 ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, судом порушується справа про
банкрутство такого боржника, що не здійснює підприємницької
діяльності.
Отже, повернення заяви про порушення справи про банкрутство
боржника в порядку ст. 52 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, у зв‘язку з тим,
що в ній не вказано (до заяви не додано) доказів вжиття заходів
до отримання заборгованості з обов‘язкових платежів відповідно
до ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань
платників податку перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції є такою, що
не відповідає вимогам чинного законодавства, тому дана ухвала та
постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено її без змін,
підлягають скасуванню, а справа – направлення до розгляду до
суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 41, 52 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ в Бахчисарайському районі АРК на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
10.11.2003р. та ухвалу господарського суду АРК від 02.09.2003р.
у справі № 2/41-13501-2003 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 10.11.2003р. та ухвалу господарського суду АРК від
02.09.2003р. у справі № 2/41-13501-2003 скасувати.
3. Справу № 2/41-13501-2003 передати до розгляду до
господарського суду АРК.