ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2004 Справа N 2-15/10101-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач
у справі),
Ткаченко Н.Г.
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали ДПІ в місті Алушті
касаційної скарги
на постанову від 03.12.2003 р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/10101-2003 господарського суду
АРК
за позовом Субєкта підприємницької діяльності
Левицької І.С.
до ДПІ в місті Алушті
про визнання недійсним податкового повідомлення
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
10.06.2003 р. Приватний підприємець Левицька І.С. звернулася до
господарського суду АРК з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення ДПІ в місті Алушті № 1156 від
24.09.2002р.
Рішенням господарського суду АРК від 13.10.2003р. у справі
№ 2-15/10101-2003 (суддя – Дадинська Т.В.) позов задоволено,
визнано недійсним податкового повідомлення ДПІ в місті Алушті
№ 1156 від 24.09.2002р.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що фінансові санкції
за порушення норм Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відносяться до категорії податкового
зобов’язання, яке може бути визначено контролюючим органом, тому
винесення відносно позивача податкового повідомлення не основане
на вимогах Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.12.2003 р. (судді: Фенько Т.П. – головуючий, Волков К.В.,
Градова О.Г.) апеляційна скарга ДПІ в місті Алушті залишена без
задоволення, а рішення у справі – без змін.
Постанова мотивована тим, що акт перевірки, яка здійснюється
посадовими особами відповідача, не є підставою для застосування
та стягнення фінансових санкцій з позивача та, оскільки
начальником ДПІ в місті Алушті або його заступником рішення
відносно боржника про застосування штрафних санкцій у розмірі
340,00 грн. на підставі Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не приймалося,
то у відповідача відсутні правові підстави на направлення
позивачу податкового повідомлення.
Не погоджуючись з винесеною постановою, з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України звернулася ДПІ в місті
Алушті, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги ДПІ в місті Алушті посилається
на те, що судом апеляційної інстанції були порушені норми
матеріального права: ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в частині
неврахування вимог наказів ДПА України № 110 від 17.03.2001 р.,
№ 253 від 21.06.2001 р. та № 98 від 11.03.2002 р. На думку
відповідача, доводи суду апеляційної інстанції про недотримання
ДПІ в місті Алушті форми податкового повідомлення-рішення за
порушення відповідачем іншого, крім податкового, законодавства є
помилковим.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матерўали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Податковим повідомленням ДПІ в місті Алушті № 1156 від
24.09.2002р. Суб’єкту підприємницької діяльності Левицькій І.С.
визначено сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00
грн. за порушення вимог пункту 4 статті 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Оспорюване податкове повідомлення відповідача прийняте на
підставі акта від 13.09.2002 р., складеного за результатами
перевірки з контролю за здійсненням розрахункових операцій в
сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці
– буфету, що належить Суб’єкту підприємницької діяльності
Левицькій І.С. Перевіркою було виявлено порушення цілісності
пломб реєстратора розрахункових операцій.
Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби мають право застосовувати до підприємств,
установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та
розмірах, встановлених законом.
Приписами пункту 4 статті 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено, що
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати
цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та
незмінність його конструкції та програмного забезпечення.
Відповідно до вимог статті 15 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
контроль за
додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку
проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього
Закону здійснюють органи державної податкової служби України
шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із
законодавством України. За порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції, визначені статями 17- 24 цього
Закону.
Згідно приписів статті 25 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових
санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької
діяльності до відповідного місцевого бюджету за місцем їх
реєстрації в десятиденний термін з дня прийняття органами
державної податкової служби України рішення про застосування
таких фінансових санкцій.
ДПІ в місті Алушті на підставі приписів підпункту 4.2.2 статті 4
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до преамбули цього Закону (станом на січень 2003
року) він є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків
і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов’язання
та податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого
платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у
встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого
податкового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що приписи Інструкції про
порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої
наказом Державної податкової адміністрації України від
17.03.2001р. N 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України 23.03.2001р. за № 268/5459, не можуть розширювати коло
правовідносин на які поширюється названий Закон.
Тобто, визначена Законом України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура стягнення
розповсюджується на зобов’язання саме з податків і зборів
(обов’язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності.
Судова колегія погоджується з висновками, викладеними у рішенні
місцевого господарського суду стосовно безпідставного
застосування відповідачем процедури порядку погашення
зобов’язань, передбаченого приписами Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові
санкції за порушення порядку реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування не є податковим
зобов’язанням в розумінні названого Закону.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для
висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення
приписам підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та пункту 2 статті 17
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на підставі яких воно прийнято.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що переглянуті
судові рішення у справі відповідають приписам чинного
законодавства та підстав для їх скасування не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись положеннями Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ в місті Алушті на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.12.2003р. у справі № 2-15/10101-2003 залишити без
задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 03.12.2003р. та рішення господарського суду АРК від
13.10.2003 р. у справі № 2-15/10101-2003 залишити без змін.