ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2004                              Справа N2-21/6074.1-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                         Черногуза Ф.Ф. – головуючого,

                         Михайлюка М.В.,

                         Невдашенко Л.П.,

розглянувши у            будинкоуправління № 5 Сімферопольської

відкритому засіданні     квартирно-експлуатаційної частини,

матеріали касаційної     м. Сімферополь

скарги

на постанову             Севастопольського апеляційного

                         господарського суду від 24.12.2003

у справі                 господарського суду Автономної

                         Республіки Крим № 2-21/6074.1-2003

за позовною заявою       Сімферопольського виробничого

                         підприємства

                         водопровідно-каналізаційного

                         господарства, м. Сімферополь

до                       будинкоуправління № 5 Сімферопольської

                         квартирно-експлуатаційної частини,

                         м. Сімферополь

про   стягнення 619 619 грн. 84 коп.

Представник позивача – Лазарев С.О.

Представник відповідача – Томащак З.С., Чуйко О.О.

                       В С Т А Н О В И В:

В  травні  2002  року  позивач звернувся до господарського  суду

Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача

заборгованості в сумі 619619,84 грн. по розрахунках за договором

№  831  від  01.02.99.  Заявою  від 18.07.2002  позивач  уточнив

позовні вимоги і просив стягнути заборгованість у сумі 600003,85

грн. за період з.05.1999 р. по травень 2002 р.

У  зустрічному позові відповідач просить стягнути заборгованість

в сумі 79813,29 грн.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

09-18.07.2002  залишеним  без змін постановою  Севастопольського

господарського суду від 04-17.10.2002 позов задоволено  частково

в  сумі  193478,40  грн. та судові витрати. В частині  стягнення

406525,43 грн. в позові відмовлено через пропуск строку позовної

давності.

В  частині зустрічного позову провадження у справі припинено  на

підставі  п. 1 ст. 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки після проведення

взаємозаліку між сторонами відсутній предмет спору.

Вищий   господарський  суд  України  постановою  від  12.02.2003

рішення  господарського  суду  Автономної  республіки  Крим  від

09-18.07.2002   та   постанову  Севастопольського   апеляційного

господарського суду від 04-17.10.2002 у справі скасував,  справу

передав  на  новий розгляд до місцевого суду, тому,  що  причини

пропуску  строку  позовної  давності  господарськими  судами  не

з’ясовувались.

Господарський  суд  Автономної  Республіки  Крим  рішенням   від

02-23.10.2003 позов задовольнив з посиланням на ст. ст.  161,162

ЦК  України  ( 435-15  ) (435-15)
         та відсутність факту  пропуску  строку

позовної  давності.  Севастопольський апеляційний  господарський

суд   постановою  від  24.12.2003  залишив  без   змін   рішення

господарського    суду    Автономної   Республіки    Крим    від

02-23.10.2003.

В  касаційній  скарзі ставиться питання про  скасування  судових

рішень  з  підстав неправильного застосування норм матеріального

та процесуального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши

матеріали  справи,  Вищий господарський суд України  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач  на  виконання умов договору № 831  від  01.02.99  надав

відповідачу послуги з подачі води та відведенню стічних вод.

Судами  встановлена заборгованість відповідача за надані послуги

за вказаним договором. Зобов’язання по сплаті вартості отриманих

послуг відповідач не виконав.

Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов’язання

повинні  виконуватися  належним  чином  відповідно  до  вказівок

договорів,   одностороння  відмова  від  виконання  зобов’язання

недопускається.

За  висновками  суду  сума  переплат по  рахунках  надійшли  без

вказання  періоду за який перераховані суми і тому  позивач  мав

право  віднести  перераховану суму в погашення боргу  будь-якого

періоду  і  зарахування цих сум в рахунок погашення  попередньої

заборгованості за договором.

Господарськими  судами  першої  та  апеляційної   інстанції   не

встановлено факту пропуску позивачем строків позовної давності.

Межі перегляду справи у касаційній інстанції визначені ст. 111-7

ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Касаційна  інстанція  не  вирішує  питання  про  доведеність  чи

недоведеність обставин, про достовірність того чи іншого доказу,

а  перевіряє застосування господарським судом норм матеріального

права.

Приймаючи до уваги викладене колегія суддів вважає, що постанова

апеляційного     господарського    суду    відповідає     нормам

господарського процесу і підстав для її скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-9 ГПК України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

24.12.2003  у  справі  №  2-21/6074.1-2003  залишити  без  змін,

касаційну скаргу без задоволення.