ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 7141-10/387
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Продаєвич Л.В.
суддів: Бур'янової С.С.
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.01.2004 р.
зі справи № 7141-10/387 господарського суду
Сумської області
за позовом Приватного підприємства
“Монтажрембуд”, м. Суми
до ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми
про визнання таким, що не відповідає
умовам договору нарахування 72281,34
грн. та зменшення заборгованості
позивача на цю суму
за зустрічним позовом ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми
до Приватного підприємства
“Монтажрембуд” м. Суми
про стягнення заборгованості у сумі
76192,66 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Вороненко Р.М. (довіреність від
08.01.2004 р.);
від відповідача: Рижов С.Є (довіреність від 11.07.2003
р. № 16/6763).
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 12.03.04 р., надіслана 12.03.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Приватним підприємством “Монтажрембуд” заявлено позов до ВАТ
“Сумиобленерго” про зменшення заборгованості позивача перед
відповідачем за договором про постачання електричної енергії
№ 1479 від 15.01.2002 р. станом на 01.11.2002 р., згідно
виставлених рахунків на суму 72281,34 грн., зобов'язання
відповідача виставляти рахунки позивачу за постачання
електричної енергії без урахування використаної комунальної
електроенергії та електроенергії, використаної на роботу ліфтів
в будинках, які обслуговуються позивачем (т.1. а.с.2).
В подальшому ПП “Монтажрембуд” звернулося до суду із заявою від
09.01.2003 р. № 0801 про уточнення позовних вимог, в якій
просить визнати таким, що не відповідає умовам договору
нарахування йому плати за електроенергію, спожиту мешканцями
будинків, що обслуговує підприємство та зменшити заборгованість
останнього перед відповідачем на 72281,34 грн. та зобов'язати
відповідача виставляти рахунки за постачання електричної енергії
без урахування використаної комунальної електроенергії та
електроенергії, використаної на роботу ліфтів в будинках, які
обслуговуються підприємством (т.1 а.с. 47).
В процесі розгляду справи ВАТ “Сумиобленерго” заявлено
зустрічний позов до ПП “Монтажрембуд” про стягнення з останнього
заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 76192,66
грн. (т. 1 а.с. 73-74).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 9.01.2003 р.
зустрічна позовна заява прийнята до розгляду (т.2, а.с. 10).
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.07.2003 р.
(суддя Малафєєва І.В.) у задоволенні позову ПП “Монтажрембуд”
відмовлено з огляду на те, що договір № 1479 від 15.01.2002 р.
не містить виключення з його предмету постачання та оплату
комунальної електроенергії, рішення виконкому Сумської міськради
від 18.06.2002 р. № 329, на яке посилаються сторони в
обґрунтування своїх позицій, останні тлумачать по-різному, при
цьому обидві сторони зазначене рішення не виконали, зокрема, в
платіжні документи, які виписуються побутовим споживачам ВАТ
“Сумиобленерго” не вносило плату за комунальну електроенергію,
оскільки будинки не переведені на прямі розрахунки з ВАТ
“Сумиобленерго”, рахунки для оплати за комунальну електроенергію
виставляються для оплати населенню ПП “Монтажрембуд”, що
підтверджено копіями квитанцій, починаючи з.12.2000 р. і по
грудень 2001 р., а тому судом визнано, що взаємовідносини сторін
регулюються постановою Кабінету Міністрів України № 939 від
22.06.98 р. “Про вдосконалення системи державного регулювання
розмўру квартирної плати та плати за утримання будинків і
прибудинкових територій” ( 939-98-п ) (939-98-п)
, в якій визначено, що до
переліку витрат житлових організацій включено енергозабезпечення
на освітлення місць загального користування та роботу ліфтів.
Зустрічний позов ВАТ “Сумиобленерго” про стягнення з ПП
“Монтажрембуд” боргу у сумі 76 192,66 грн. задоволено з
посиланням на ст. ст. 161, 162, 203 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
.
За апеляційною скаргою ПП “Монтажрембуд” рішення суду
переглянуто в апеляційному порядку і постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 9.01.2004 р. (судді Бухан
А.І. – головуючий, судді – Івакіна В.О., Гончар Т.В.) вказане
рішення скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні
основного та зустрічного позову відмовлено. Постанова
апеляційної інстанції мотивована тим, що сторонами не доведені
обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги.
Так, в постанові суду зазначено, що позивачем у справі, всупереч
ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надані належні докази щодо порушення відповідачем його прав
та інтересів.
Відмова у задоволенні зустрічного позову судом апеляційної
інстанції обґрунтована тим, що: додатком № 1 до договору про
постачання електроенергії встановлені обсяги споживання
електроенергії лише на потреби виробничих дільниць підприємства,
жодна із сторін не внесла в договір змін або доповнень, які
могли б витікати із встановлених органами місцевої державної
влади та місцевого самоврядування Правил стосовно розрахунку
розмірів платежів за спожиті житлово-комунальні послуги.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ВАТ “Сумиобленерго”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про її скасування та залишення без змін рішення суду
першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
порушені норми матеріального права, а саме не застосовані
Правила користування електричною енергією, затверджені
постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, зокрема, той припис
Правил, що електроенергія є товаром з особливими споживчими
якостями та фізико-технічними характеристиками, за споживання
якої можливе стягнення по факту. Факт споживання електроенергії
підтверджено звітами споживача за період з 15.01.2002 р. по
25.12.2002 р., на підставі яких виставлені рахунки.
Умовами укладеного договору передбачено порядок постачання
позивачу електроенергії та оплати останнім її вартості, виходячи
із фактично спожитих обсягів, додатком № 1 до договору
встановлені обсяги постачання електроенергії для потреб
виробничих дільниць ПП “Монтажрембуд”, на потреби невиробничих
дільниць обсяги постачання електроенергії не доводилися, тобто
споживання по невиробничих дільницях не лімітувалося. Крім того,
скаржник посилається на те, що рішення виконкому Сумської
міськради від 18.07.2000 р. № 350 з додатком до нього суперечать
Правилам користування електроенергією, затвердженим постановою
НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, Правилам користування
електроенергією для населення, затвердженим постановою Кабінету
Мўнўстрўв України від 26.07.1999 р. № 1357( 1357-99-п ) (1357-99-п)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування судом норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін,
присутніх у засіданні дійшла висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги, відповідно - для зміни або
скасування постанови Харківського апеляційного господарського
суду, виходячи з наступного:
Судом апеляційної інстанції правильно надана юридична оцінка
обставинам справи з урахуванням того, що між сторонами по справі
укладено договір на постачання електроенергії від 15.01.2002 р.
№ 1479, предметом якого є умови й порядок постачання
електроенергії та оплата спожитої електроенергії споживачем,
обсяги постачання якої, порядок їх зміни та доведення
визначаються відповідно до додатку № 1 та п. 2.1 цього договору
(п. 1.1, 1.2 договору).
В обов'язки електропостачальної організації згідно п. 2.1
договору входить постачання електроенергії як різновиду товарної
продукції в межах абонованої потужності на клас напруги.....
згідно з визначеними цим договором умовами та обсягами
постачання електроенергії (додаток 1, 1а)... Додаток № 1 до
договору визначає обсяги постачання електроенергії на 2002 рік
по виробничих дільницях ПП “Монтажрембуд”.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що ВАТ “Сумиобленерго”
при виставленні рахунків на оплату спожитої позивачем у 2002
році електроенергії включило електропостачання на комунальне
освітлення та роботу ліфтів.
Згідно рішення виконкому Сумської міськради від 16.05.2000 р.
№ 241 приватне підприємство “Монтажрембуд” визнане переможцем
конкурсу по залученню підприємств до утримання житлових
будинків, за переліком.
Проте, укладений сторонами договір від 15.01.2002 р. № 1479 не
передбачає оплату ПП “Монтажрембуд” вартості електроенергії, яка
спожита мешканцями будинків, які обслуговує підприємство.
Позивач має лише виробничі ділянці, що розташовані в цих
будинках, тому у договорі слід було визначити його частку витрат
на утримання та обслуговування будинків або передбачити умову
щодо оплати електропостачання на комунальне освітлення та роботу
ліфтів, що сторонами зроблено не було.
Посилання скаржника на акти звірок не заслуговують на увагу,
оскільки пунктом 3.1 договору встановлено, що для визначення
величини використаної електроенергії споживач щомісячно 15 числа
знімає показники та надає письмовий звіт електропостачальній
організації про фактичне споживання електроенергії... як своїх
розрахункових лічильників, так і споживачів. Споживач згідно
п. 5.3. договору несе відповідальність перед електропостачальною
організацією за відповідність обсягів заявленої і фактично
спожитої електроенергії. З умов договору не витікає, що складені
акти звірок є підставою для здійснення розрахунків, а в силу
ст. 161 Цивільного (діючого на час виникнення правовідносин)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до
договору.
Апеляційною інстанцією, також, враховано, що на виконання
рішення виконкому Сумської міськради від 18.07.2000 р. № 350,
приведеного у відповідність до діючого законодавства рішенням
виконкому Сумської міськради від 18.06.2002 р. № 329, яким
визнано, що надавачем та продавцем послуг з постачання
електроенергії на освітлення місць загального користування та
енергозабезпечення ліфтів у багатоквартирних будинках є ВАТ
“Сумиобленерго”, останнім укладені договори безпосередньо з
мешканцями будинків, які обслуговуються позивачем. Умовами цих
договорів передбачені розрахунки безпосередніх споживачів за
електроенергію, використану на освітлення місць загального
користування та енергозабезпечення ліфтів (п. 7.5 договорів від
03.11.2000 р. № 1932017, від 16.10.2000 р. № 1939043, № 1939048,
(т.1, а.с. 70-74).
З метою усунення порушень з боку ВАТ “Сумиобленерго” В.о. голови
НКРЕ ще у 2001 р. листом № 05-34-11/2386 зобов’язав товариство
здійснити такі заходи, зокрема, “здійснювати розрахунки
мешканців за освітлення місць загального користування та
енергозабезпечення ліфтів за показами окремого лічильника, а не
за показами загальнобудинкового лічильника” (т. 2, а.с. 64).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційним
господарським судом правильно застосовані норми процесуального
та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.01.2004 р. зі справи № 7141-10/387 – залишити без змін,
касаційну скаргу ВАТ “Сумиобленерго” – без задоволення.