ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 6316-16/555
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну Вищого навчального закладу
скаргу “Відкритий міжнародний університет
розвитку людини “Україна”
на постанову від 17.12.2003 Харківського
апеляційного господарського суду
та рішення від 31.03.2003 господарського суду
Сумської області
у справі № 6316-16/555
за позовом Сумського державного університету
до Вищого навчального закладу
“Відкритий міжнародний університет
розвитку людини “Україна”
про стягнення 15090,00 грн.,
та зустрічним позовом Вищого навчального закладу
“Відкритий міжнародний університет
розвитку людини “Україна”
до Сумського державного університету
про стягнення збитків у сумі 31904,45 грн.,
за участю представників:
позивача – В’юна Ю.М.,
відповідача – Давидка І.А.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 31.03.2003
(суддя В.Моїсеєнко), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 17.12.2003 (судді
В.Афанасьєв, С.Бур’янова, С.Барбашова) позов Сумського
державного університету задоволено: з Вищого навчального закладу
“Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”
стягнуто 15090 грн. боргу, 150 грн. витрат по сплаті державного
мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. В задоволенні зустрічного позову Вищого
навчального закладу “Відкритий міжнародний університет розвитку
людини (далі – ВМУРЛ) “Україна” про стягнення з Сумського
державного університету 31904,45 грн. завданих збитків суд
відмовив.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями та вважаючи їх
такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та
процесуального права, ВМУРЛ “Україна” в касаційній скарзі до
Вищого господарського суду України просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2003 та
рішення господарського суду Сумської області від 31.03.2003 і
передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської
області.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав:
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
01.09.2001 між сторонами був укладений договір про сумісну
діяльність з метою проведення підготовки бакалаврів зі
спеціальності “фізична реабілітація”.
Умови цього договору Сумський державний університет виконував
належним чином. Жодної претензії з цього приводу на адресу
позивача не надходило.
Зобов’язання відповідача про перерахування згідно п. 4.3
зазначеного договору та додатків №№ 1 і 2 у розмірі 15% вартості
навчання посеместрово на протязі 1-го місяці після початку
навчального семестру ВМУРЛ “Україна” належним чином не
виконувались, в результаті чого у нього виникла заборгованість
перед Сумським державним університетом у сумі 15090 грн.
Господарськими судами також встановлено, що зустрічні вимоги
ВМУРЛ “Україна” до Сумського державного університету належними
доказами не підтверджені.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі
встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у
рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Статтею 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на сторону покладено
обов’язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на той час,
зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги викладене колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що господарські суди першої та апеляційної
інстанцій, повно встановивши обставини справи, дійшли
правомірного висновку про задоволення первісного позову про
стягнення заборгованості по договору про сумісну діяльність та
про відмову в задоволенні зустрічного позову про відшкодування
збитків.
Таким чином, підстав, передбачених ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, для скасування або зміни постанови та рішення у
зазначеній справі Вищий господарський суд України не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Вищого навчального закладу “Відкритий
міжнародний університет розвитку людини “Україна” на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2003 та
рішенням господарського суду Сумської області від 31.03.2003 у
справі № 6316-16/555 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 та рішенням господарського суду Сумської області від
31.03.2003 у справі № 6316-16/555 залишити без змін.