ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 15/474
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача Пазнікова О.І. дов. від01.01.04,
Галян В.М. – директор, Бринь Т.В. –
зав. магазину, Шевченко П. М. –
бухгалтер
в_д в_дпов_дача не з’явився
розглянувши матеріали Конотопської об’єднаної державної
касаційної скарги податкової інспекції
на рішення від 04.11.03
у справі № 15/474
господарського суду Сумської області
за позовом ПСП агрофірми “Соснівська”
до Конотопської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення
В С Т А Н О В И В:
Позов заявлено відносно визнання недійсним податкового
повідомлення Конотопської ОДПІ від 07.05.03 № 0000412303/0, яким
позивачу нараховані фінансові санкції в розмірі 403,50 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 04.11.03 позов
ПСП агрофірми “Соснівська” задоволено.
Зазначене податкове повідомлення визнано недійсним.
Суд визнав відсутність факту порушення позивачем вимог п. 13
ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.95 № 265/95-ВР та
безпідставність застосування до позивача фінансових санкцій.
У поданій касаційній скарзі Конотопська ОДПІ просить скасувати
рішення господарського суду та відмовити позивачу в позові,
оскільки на його думку, суд порушив вимоги норм Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від
06.07.95 № 265/95-ВР та Положення про ведення касових операцій у
національній валюті України ( z0040-05 ) (z0040-05)
, затв. постановою НБУ
№ 72 від 19.0201 з наступними змінами та доповненнями
(докладніше у скарзі).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом, 02.05.03 Конотопською ОДПІ
була проведена перевірка магазину ПСП агрофірми “Соснівська”
щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької
діяльності.
Під час перевірки була виявлена невідповідність суми готівкових
коштів сумі зазначеній на контрольній стрічці РРО (за
твердженням відповідача - денному звіту). Різниця між цими
сумами склала 63 грн. 70 коп. , про що ОДПІ складено акт
№ 015/23.
На підставі зазначеного акту ОДПІ направлено позивачу податкове
повідомлення від 07.05.03 № 0000412303/0. При цьому штрафні
санкції за порушення п. 13 ст. 3 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначені відповідачем як податкове зобов’язання.
Відповідно до п. 1.2 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов’язання –
зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або
державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
За змістом цієї норми права штрафні санкції, які визначені
відповідачем по справі позивачу не підпадають під податкові
зобов’язання.
Статті 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
містять вичерпний перелік податків і зборів, які є
обов’язковими для сплати їх платником.
Зі змісту ст. 17 (п. 17.3) цього Закону вбачається, що тільки
штрафні санкції за порушення податкового законодавства
прирівнюються до сплати податку.
У преамбулі Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.95 № 265/95-ВР зазначено, що
цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, тобто не визначає зобов’язання платника податків
сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну
суму податку або збору у встановлений законодавством строк.
Окремо слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.95
№ 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані
забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій.
Денний звіт – документ встановленої форми, надрукований
реєстратором розрахункових операцій. що містить інформацію про
денні підсумки розрахункових операцій, проведених із його
застосуванням (ст. 2 вказаного Закону).
Як вбачається з акту ОДПІ № 015/23 від 02.05.03, перевірка
магазину проводилась з 11 год. 00 хв. до 12 год. 15 хв., тобто
за відсутності денного звіту РРО.
Зазначене свідчить про повноту встановлення судом першої
інстанції обставин справи та вірне застосування до них норм
матеріального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від 04.11.03 у
справі № 15/474 залишити без зміни, а касаційну скаргу – без
задоволення.