ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа №15-31/151-03-2844
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечк_на В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цв_гун В.Л.,
розглянув касаційну ВАТ "Ав_акомпан_я Одеськ_ ав_ал_н_ї",
скаргу м.Одеса
на постанову від 18.11.03 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі №15-31/151-03-2844 господарського суду
Одеської област_
за позовом Державної _нспекц_ї по контролю за
ц_нами в Одеськ_й област_
до ВАТ "Ав_акомпан_я Одеськ_ ав_ал_н_ї",
м.Одеса
про стягнення штрафу та необгрунтовано отриманої виручки у
розмірі 863 371,11 грн.
У справі взяли участь представники позивача: Поліщук В.У.,
Сазонов С.П., довір, у справі відповідача: Барсукова Л.Г., Бойко
Н.І., Гладовіч О.В., довір, у справі
Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області
спільно з транспортною прокуратурою Одеської області відповідно
плану роботи на III квартал 2002 року було проведено вибіркову
перевірку формування і застосування тарифів і аеропортових
зборів Державною авіакомпанією “Одеські авіалінії” за період з
01.08.99 по 01.08.02. Перевіркою встановлено отримання
неправомірно отриманої виручки в сумі 287 790 грн. 37 коп., про
що складено акт №000761 від 26.12.02.
На підставі ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”
( 507-12 ) (507-12)
Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській
області було прийнято рішення №45 від 14.02.02 про вилучення у
відповідача неправомірно отриманої виручки у сумі 287 790
грн.37 коп. та застосування економічних санкцій в сумі 575 580
грн.74 коп.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.03 позов
залишено без розгляду на підставі того, що позивач не надав
витребувані докази, викладені в акті перевірки.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.07.03 ухвалу господарського суду Одеської області скасовано,
справу передано на розгляд місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.09.03 позов
задоволено частково в сумі 42 205,26 грн. (суддя В.Петров).
Рішення мотивовано тим, що вимоги позивача в частині стягнення з
відповідача необгрунтовано отриманих доходів про стягнення
аеропортових зборів правомірні, оскільки ці тарифи відносяться
до державнорегулюємих, а надання аеропортом знижки в розмірі 40
% не є підставою для залишення цих сум у відповідача.
Відповідачем при реалізації авіаквитків по маршруту Одеса-Київ з
листопада 2000 по червень 2002 отримано додаткову виручку в сумі
14 068,42 грн. Знижка в розмірі 40 % надається авіакомпанії та
повинна враховуватися при продажу авіаквитків, оскільки кошти
від аеропортових зборів не є власністю авіакомпанії. Судом також
встановлено, що пасажирський збір і збір на забезпечення
авіаційної безпеки не був включений до затвердженого тарифу та
двічі не стягувався відповідачем.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.11.03 рішення
місцевого суду від 18.09.03 змінено, позов задоволено в повному
обсязі (колегія суддів у складі: Л.Бойко, О. Латинін, Л.
Заплава). Постанову мотивовано тим, що при реалізації
авіаквитків пасажирам регулярних рейсів “Одеса-Москва”,
“Одеса-Київ”, “Одеса-Варна” було безпідставно завищено
затверджений розмір аеропортових зборів на розмір знижки (40%),
наданої аеропортом на свої послуги, понад затверджених
пасажирських тарифів авіакомпанією стягувався пасажирський збір
в розмірі 7 дол. США (Одеса-Москва), 13 дол. США (Одеса-Варна) і
1,9 дол. США за забезпечення авіаційної безпеки, в зв'язку з чим
авіакомпанією додатково отримано виручку на загальну суму 287
750,37 грн., на яку було нараховано штраф у сумі 575 580,74 грн.
В поданій касаційній скарзі ВАТ “Авіакомпанія “Одеські
авіалінії” просить скасувати рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду. Скаржник вважає, що
постанова не відповідає вимогам ст. 9 Конституції України, ст. 1
Закону України “Про ціни та ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
, ст. 11
Закону України “Про міжнародні угоди України”, що на тарифи та
збори при пасажирських перевезеннях державне регулювання не
встановлено та що відповідно до ст. 23 Закону України “Про
підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
підприємство має право
самостійно встановлювати ціни та тарифи, за виключенням
випадкўв, коли вони регулюються державою.
з
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Статтею 57 Повітряного кодексу України зазначено, що регулярні
міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні
судна перетинають державний кордон України та іншої держави,
здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і
міжнародних угод.
Відповідно до ст.ст. 2,6 Угоди про проведення узгодженої
політики у визначенні транспортних тарифів ( 104/98-ВР ) (104/98-ВР)
(ратифіковано Законом України від 10.02.98 № 104/98-ВР за
винятком ст.7) тарифним простором держав-учасниць цієї Угоди
розуміється простір, на якому діють узгоджені принципи
формування і застосування тарифної політики для міжнародних
перевезень. Учасниками цієї Угоди стали , окрім інших країн СНД,
Україна та Російська Федерація. ,
Відповідно до п.2 п.п.3.2 п.З Наказу Міністерства транспорту
“Про затвердження Положення про призначене авіапідприємство з
боку України на експлуатацію міжнародної повітряної лінії”
( z0440-99 ) (z0440-99)
№ 327 від 23.06.99 визначені умови і порядок
надання права призначеного авіапідприємства, його обов'язки.
Так, призначене підприємство зобов'язане дотримуватися чинного
законодавства України, дотримуватися чинного законодавства
країни , до якої отримано право (призначення) на здійснення
регулярних рейсів, виконувати положення відповідної міжурядової
угоди про повітряне сполучення, погоджувати з авіаційними
властями комерційні домовленості, досягнуті з іншими
авіапідприємствами щодо експлуатації міжнародної повітряної
лінії, погоджувати тарифи з авіаційними властями, здійснювати
продаж авіаційних перевезень самостійно або через агентства з
продажу авіаційних перевезень.
Узгодження відповідачем тарифної політики з міжнародних
авіаперевезеннях судами не були встановлені, про що свідчать
посилання на лист Державного департаменту “Укравіатранс” та
протоколи про узгодження польотів з узгодженням тарифів між
авіаперевізниками зазначених у справі маршрутів тільки з вересня
2001р., тому висновок про суду про затвердження тарифів в
установленому порядку не ґрунтується на фактичних обставинах
справи.
Про державне регулювання цін (тарифів) свідчить постанова КМ
України від 25.12.96 №1548 “Про встановлення повноважень органів
виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів) застосованих авіакомпанією Державним
Департаментом авіаційного транспорту України”, контроль за
додержанням яких здійснює Державна Інспекція з контролю за
цінами в Одеській області.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що
посилання відповідача на те, що інспекція не мала права
здійснювати контроль за цінами до уваги не приймаються.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова прийняті
при неповному встановленню фактичних обставин справи.
На підставі викладеного, прийняті у справі рішення та постанова
підлягають скасуванню, як такі, що прийняті при неправильному
застосуванню матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Авіакомпанія Одеські авіалінії”,
м.Одеса задовольнити частково.
2. Рішення господарського суд від 18.09.03 та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.03 у справі
№ 15-31/151-03-2844 господарського суду Одеської області
скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду.