ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2004 Справа N 13/498
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “Київська поліграфічна фабрика
скаргу “З”
і додані до неї матеріали
на постанову від 25.11.2003 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 13/498 господарського суду м.
Києва
за позовом ВАТ “Київська поліграфічна фабрика
“З”
до ЗАТ “У”
про стягнення 29929, 24 грн.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Київська поліграфічна фабрика
“З” у липні 2003 року звернулося в господарський суд м. Києва з
позовом до закритого акціонерного товариства “У” про стягнення
29929,24 грн., з яких 29221,61 грн. основного боргу за
відвантажену поліграфічну продукцію, 582,83 грн. штрафних
санкцій згідно з п. 9.3 договору № 22 від 28.11.2002 року,
124,80 грн. річних відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.09.2003 р. у справі
№ 13/498 позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р. рішення господарського суду м. Києва від
15.09.2003 р. у справі № 13/498 змінено і викладено в такій
редакції: “стягнути з відповідача на користь позивача 25594, 82
грн. основного боргу, 510,52 грн. пені, 109,40 грн. – 3% річних,
262,14 грн. витрат на оплату державного мита, в решті позову
відмовити.” Постанова мотивована тим, що сума боргу за договором
№ 22 від 28.11.2002 р. повинна бути зменшена, оскільки поставка
по специфікації № 1 від 22.11.2002 р. не може вважатися такою,
що виконана за вказаним договором, про що свідчать як дати її
підписання і виконання – до укладення спірного договору.
В своїй касаційній скарзі ВАТ “Київська поліграфічна фабрика “З”
просить змінити постанову Київського апеляційного господарського
суду від 25.11.2003 р. у справі № 13/498 в частині стягнення
основного боргу, оскільки документально підтверджений основний
борг становить 29221,61 грн., а також просить стягнути з
відповідача на його користь 131,38 грн. витрат по сплаті
держмита у зв'язку з поданням апеляційної скарги, стягнутих з
нього постановою від 25.11.2003 р. на користь відповідача.
Скаржник вважає, що постанова від 25.11.2003 р. прийнята з
порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,
ст.ст. 42, 154, 161, 216, 151 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, а також ст.ст. 43, абз.6 ст. 49, ч. 1 ст. 101, п. 7
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на те, що
у апеляційної інстанції були лише підстави відмовити позивачу у
стягненні штрафних санкцій з суми поставки, що відбулася не за
договором № 22 від 28.11.2002 р. і яка становить 3626,79 грн.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
відповідач неповністю виконав свої зобов'язання за договором
№ 22 від 28.11.2002 року і ця сума боргу за цим договором
становить 25594,82 грн. Крім того встановлено, що позивачем була
поставлена відповідачу продукція по специфікації № 1 від
22.11.2002 р., проте судами попередніх інстанцій не з'ясовано,
які зобов'язання виникли у сторін з угоди по специфікації № 1
від 22.11.2002 р.
Отже, при розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не
з'ясували всебічно і повно всі обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору, який виник, а також не дали повної
оцінки доказів для встановлення наявності чи відсутності
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. ІІІ-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111" Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Київська поліграфічна фабрика “З” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р. у справі № 13/498 господарського суду м. Києва
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від
15.09.2003 р. у справі № 13/498 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.