ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2004                                    Справа N 10/198пд

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого судді   Овечкіна В.Е.,

суддів              Чернова Є.В.,

                    Цвігун В.Л.,

розглянув

касаційну скаргу    ТзОВ “Оріль”, м. Маріуполь

на постанову        від     09.12.03    Донецького    апеляційного

                    господарського суду

у справі            №   10/198пд  господарського  суду   Донецької

                    області

за позовом          Прокурора Орджонікідзевського району

                    м.   Маріуполя   в   інт.  держави в  особі

                    Управління   міського   майна Маріупольської

                    міської ради

до                  РВ ФДМУ в Донецької області;

                    ТЗОВ “Виробничо-комерційна фірма “Оріль”,

                    м. Маріуполь

3-ті особи на       СПД Єфремова Тетяна Василівна;

стороні позивача    СПД Курдюмова Наталя Василівна;

                    СПД Курдюмов Роман Анатолійович

про   визнання угоди частково недійсною

У справі взяли участь представники

позивача:  Управління  міського  майна  Маріупольської   міської

ради – Бурлаченко О.В., довір. у справі;

відповідача:  ТЗОВ “Виробничо-комерційна фірма “Оріль”  –  Шкиря

Л.М., довір. у справі:

3-ті   особи   на   стороні   позивача:   СПД   Курдюмов   Роман

Анатолійович – Хотюшина В.Г., довір. від 17.01.03 № 716067;

Прокурор  Орджонікідзевського району м.  Маріуполь  в  інтересах

держави  в  особі Управління міського майна Маріупольської  ради

м.   Маріуполь   з  позовом  про  визнання  недійсним   договору

купівлі-продажу  №  1354  від  21.12.95,  відповідно  до   якого

продавець  продав,  а  покупець купив приміщення  площею  388,27

кв.м,    розташовані   в   житловому   будинку   №   21/46    по

вул.Пашковського в м. Маріуполі. При цьому предмет угоди не було

конкретизовано  і не містив переліку приміщень, сума  площ  яких

складала б 388,27 кв.м.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2003 провадження по справі

зупинено,  призначено будівельно-технічну експертизу, проведення

якої  доручено  Донецькому науково-дослідному інституту  судової

експертизи  (колегія у складі суддів: І.Приходько -  головуючий,

Л.Чернота, І.Зубченко).

Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від

09.12.03  ухвалу  місцевого суду залишено  без  змін.  Постанову

мотивовано  тим,  що  для визначення площі приміщення  необхідні

спеціальні  знання, якими господарський суд не володіє  (колегія

суддів у складі: О.Скакун, Т.Колядко, Мирошниченко).

В  поданій касаційній скарзі ТзОВ “Оріль”, м. Маріуполь  просить

прийняту  у  справі постанову скасувати, провадження  по  справі

зупинити.   В   касаційній   скарзі  скаржник   посилається   на

відсутність  у  суду  першої інстанції підстав  для  призначення

експертизи,  що  в ухвалі господарського суду  від  10.10.03  не

вказано про призначення саме судової експертизи.

Ознайомившись  з  матеріалами та обставинами справи  на  предмет

надання  їм попередніми судовими інстанціями належної  юридичної

оцінки   та  повноти  встановлення  обставин,  дотримання   норм

процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  колегія  суддів

дійшла  висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з

наступних підстав.

Судом  першої  інстанції було винесено ухвалу від  10.10.03  про

призначення  експертизи та зупинення провадження по справі,  яку

було  оскаржено  другим  відповідачем до апеляційної  інстанції.

Судом апеляційної інстанції зазначену ухвалу залишено без змін.

Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  судову  експертизу  було

призначено, оскільки у справі були відсутні достовірні відомості

про фактичну площу спірного приміщення.

Відповідно  до  ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , для  роз’яснення

питань,  що  виникають  при  вирішенні  господарського  суду   і

потребують   спеціальних  знань,  господарський  суд   призначає

експертизу.  Експертиза може бути призначена як  за  клопотанням

осіб, які беруть участь у справі, так і з ініціативи самого суду

в будь-якій стадії процесу до постанови рішення. про призначення

експертизи виноситься ухвала. Призначення експертизи – це  право

суду.

Посилання   скаржника  на  неповне  встановлення  судом   першої

інстанції   обставин  справи  не  може  бути  взято   касаційною

інстанцією  до  уваги, оскільки по-перше, рішення по-суті  спору

стосовно  позовних вимог ще не приймалося, а тому не могло  бути

предметом  дослідження  суду  апеляційної  інстанції,  по-друге,

відповідно  ст.  111-7  Господарського  процесуального   кодексу

України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , переглядаючи у касаційному порядку  судові

рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних

обставин   справи   перевіряє  застосування  судами   попередніх

інстанцій  норм матеріального та процесуального права. Касаційна

інстанція  не  має  права встановлювати або  вважати  доведеними

обставини,  що  не  були  встановлені у  рішенні  або  постанові

господарського  суду  чи відхилені ним, вирішувати  питання  про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів

над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На  підставі  викладеного, колегія суддів  дійшла  висновку,  що

підстав  для скасування прийнятих у справі ухвали господарського

суду   та   постанови   апеляційного  господарського   суду   не

вбачається.

Керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,   111-9,   111-11,   111-13

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну  скаргу  ТзОВ  “Оріль”,  м.  Маріуполь  залишити   без

задоволення,  постанову  Донецького апеляційного  господарського

суду  від  09.12.03  у  справі  № 10/198пд  господарського  суду

Донецької області – без змін.