Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою ОСОБА_1 справу за її позовом до Одеської міської ради (далі - Міськрада), Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Управління), про визнання дій незаконними та усунення перешкод у проведенні реконструкції, встановила:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії Управління щодо відкликання свого висновку від 7 квітня 2005 року N 429/05 відносно проекту реконструкції нежилих приміщень для розміщення офісу з розширенням за адресою: пл. Єкатерининська, 1 м. Одеси, і заборони проведення будівельних робіт згідно з затвердженим проектом незаконними та зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди у проведенні реконструкції.

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 22 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 грудня 2008 року зазначені судові рішення скасував і закрив провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), мотивуючи це тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У скарзі про перегляд ухвали касаційного суду за винятковими обставинами ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове порівняно з іншими справами застосування цим судом одних і тих самих норм процесуального права (частини 1 статті 2, пункту 1 частини 1 статті 3 та статті 17 КАС), просить її скасувати та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження у справі, касаційний суд виходив із того, що цей спір не є публічно-правовим і його вирішення не відноситься до адміністративної юрисдикції, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами, виникли із права надання дозволу на реконструкцію гаража з добудовою мансардного поверху.

Такий висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами встановлено, що суттю цього спору є оскарження ОСОБА_1 дій Управління щодо призупинення перебудови належного їй гаража у зв'язку з порушенням затвердженого проекту такої перебудови.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з підпунктом 3 пункту "б" частини 1 статті 31 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Таким чином, між позивачкою та відповідачами (Радою та Управлінням) виникли правовідносини з приводу реалізації останніми у галузі будівництва своїх функцій контролю, які відносяться до сфери управлінських, а відтак така справа належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції для розгляду по суті.

На підставі наведеного та керуючись статтями 157, 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року скасувати, справу направити до цього суду на новий розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.