Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.09.2004                                  Справа N 03/497-03
 
                               Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у відкритому     Державної податкової інспекції у
судовому засіданні в м.      Червонозаводському районі м.
Києві                        Харкова
касаційну скаргу
 
на постанову Харківського    Апеляційного господарського суду
 
від                          17 лютого 2004р.
 
за позовом                   ТОВ "НВП "НР"
 
до                           1) Державної податкової інспекції
                             у Червонозаводському районі м.
                             Харкова
 
                             2) Відділення державного
                             казначейства Червонозаводському
                             районі м.  Харкова
 
про   Стягнення 92463 грн.
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від відповідача 1
від відповідача 2 та від позивача представники  не  з'явилися  про
час і місце розгляду кас.скарги повідомлені належно.
 
Товариством з  обмеженою  відповідальністю  "НВП  "НР" у листопаді
2003р.  був заявлений позов до Державної  податкової  інспекції  у
Червонозаводському  районі  м.  Харкова  про  стягнення 92463 грн.
бюджетної заборгованості з ПДВ за червень  2003р.  Позовні  вимоги
обґрунтовані   тим,  що  за  наслідками  господарської  діяльності
позивача у  червні  2003  р.  виникла  бюджетна  заборгованість  з
податку  на додану вартість,  яка відповідно до приписів підпункту
7.7.3  статті  7  Закону України "Про податок на додану  вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         підлягає відшкодуванню.  Позивач вважав, що оскільки
92463 грн.  - сума бюджетного відшкодування за декларацією  червня
2003р.  не відшкодована у строк,  то відповідно до вимог частини 5
підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України  "Про  податок  на  додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         ця сума є бюджетною заборгованістю.
 
Рішенням Господарського  суду  Харківської  області  від 11 грудня
2003 року,  ухваленим суддею,  позовні вимоги  задоволені  в  сумі
92432 грн. Рішення суду вмотивоване доведеністю матеріалами справи
факту існування суми бюджетної заборгованості з ПДВ,  що  підлягає
відшкодуванню  відповідно до вимог підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  та  не
відшкодування  цієї суми позивачеві у встановлені Законом терміни.
В задоволенні позову на 31 гривню відмовлено з огляду на те,  що в
податковій  декларації  за  вересень  податкове зобов'язання з ПДВ
становить 31 грн., погашення якої передбачено за рахунок суми ПДВ,
визначеної в податковій декларації за червень 2003р.
 
Харківський Апеляційний господарський суд постановою від 17 лютого
2004  року  залишив   перевірене   рішення   Господарського   суду
Харківської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова без задоволення.
 
Державна податкова  інспекція  у  Червонозаводському   районі   м.
Харкова вважає,  що рішення господарського суду першої інстанції і
постанова апеляційного господарського суду прийняті  з  порушенням
матеріального  права.  Просить  Вищий  господарський  суд  України
здійснити  перегляд  матеріалів  справи  у  касаційному   порядку,
скасувати   рішення  і  постанову  у  справі.  При  цьому  заявник
обґрунтовує касаційну скаргу тим,  що  судами  була  дана  невірна
оцінка  довідці  ДПІ  від  18.07.2003 № 197/23-504 та не враховані
положення підпунктів 1.3.  та 1.8 статті  1  Закону  України  "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        .  Податкова служба
зауважує на тому,  що на час винесення рішення у  справі  не  була
одержана   відповідь   на  запит  ДПІ  про  проведення  зустрічної
перевірки.  Державна податкова інспекція  посилаючись  на  приписи
пункту  1.8.  статті  1  Закону  України  "Про  податок  на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  яким дано визначення  поняттю  "бюджетне
відшкодування" вважає,  що право на бюджетне відшкодування виникає
лише при надмірній сплаті ПДВ,  а  не  з  самого  факту  існування
зобов'язання по сплаті ПДВ.
 
Відділенням державного  казначейства  у м.  Маріуполі та позивачем
відзиви на касаційну скаргу не надіслані.
 
Вищий Господарський  суд  України   заслухавши   доповідь   судді,
пояснення   представника   відповідача   -   Державної  податкової
інспекціє  у  Червонозаводському  районі  м.  Харкова,  дослідивши
матеріали  справи  визнає  касаційну  скаргу  такою,  що  підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
 
Під час розгляду справи,  господарським судом Харківської  області
встановлено   та  підтверджено  під  час  здійснення  апеляційного
провадження,  що  внаслідок  поданої   до   Державної   податкової
інспекції  у  Червонозаводському  районі  м.  Харкова декларації з
податку  на  додану  вартість  за  червень  2003  року,  визначена
позивачем  сума  податку  на  додану вартість у розмірі 92463 грн.
підлягає до  відшкодування  з  бюджету,  шляхом  перерахування  на
рахунок  у  банку  після погашення податкових зобов'язань платника
протягом трьох наступних звітних періодів. Позивачеві підлягало до
відшкодування 92432 грн.  бюджетної заборгованості з ПДВ.  Ця сума
бюджетної   заборгованості   підтверджена    актом    позапланової
документальної    перевірки   підприємства   позивача   з   питань
правильності обчислення та своєчасності внесення  до  бюджету  сум
ПДВ  від 18.07.2003р.  Також місцевим і апеляційним господарськими
судами встановлено,  що визначений приписами Закону  України  "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          строк  проведення
відшкодування позивачу ПДВ за  декларацією  червня  2003р.сплинув.
При цьому судами до спірних відносин застосовані приписи підпункту
7.7.3  статті  7  Закону України "Про податок на додану  вартість"
( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
          яким  передбачено,  що  підставою  для  отримання
відшкодування є  дані  тільки  податкової  декларації  за  звітний
період  а  приписи  частини 5 названого пункту відносять суми,  не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, до суми
бюджетної  заборгованості.  Проте в обґрунтування прийнятих рішень
суди помилково послалися лише на  статтю  7  Закону  України  "Про
податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          оскільки у справі
йдеться про експортне  відшкодування,  а  особливості  експортного
відшкодування  регулюються  статтею  8  Закону,  пункт  8.6.  якої
передбачає,  що  експортне  відшкодування  надається  протягом  30
календарних   днів,   наступних,   за   днем   подання  розрахунку
експортного   відшкодування.   Пунктом   8.4   статті   8   Закону
передбачено,   що   експортному  відшкодуванню  підлягає  відсоток
податкового кредиту податкового періоду,  розрахованого відповідно
до  пункту  8.2.  цієї  статті,  що має дорівнювати частці обсягів
продажу товарів (робіт,  послуг) на експорт  у  загальному  обсязі
оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,  послуг) такого
податкового періоду  (включаючи  їх  оподаткування  при  імпорті).
Частиною 2 пункту 8.6.  статті 8 Закону зазначено, що у разі, коли
платник податку не подає розрахунок  експортного  відшкодування  у
встановлені строки,  експортне відшкодування не надається,  а суми
такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань  такого
платника   податку   з   податку  майбутніх  податкових  періодів.
Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом  з
декларацією  за відповідний звітний період..  Наведені норми права
не були враховані судовими інстанціями.
 
Відповідно до вимог  статті  111-7  Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.  Переглядаючи  у  касаційному  порядку судову постанову
касаційна інстанці,  на підставі встановлених  фактичних  обставин
справи,  перевіряє  застосування  судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального  права.  При  цьому  не  має  права
встановлювати   або  вважати  доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  господарським  судом  чи  відхилені  ним,  вирішувати
питання  достовірності,  переваги  доказів,  збирати або додатково
перевіряти докази.
 
З урахуванням  викладеного,  переглянуті  рішення  і  постанова  у
справі  підлягають  скасуванню,  а  справа скеровується для нового
розгляду до господарського  суду  Харківської  області.  Касаційна
скарга  Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі
м. Харкова задовольняється частково.
 
З огляду на  зазначене,  керуючись  статтями  108,  111-5,  111-7,
111-9,   111-10,   111-11,  111-12  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення Господарського суду  Харківської  області  від  11  грудня
2003р.  та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 17 лютого 2004р. у справі № 03/497-03 скасувати.
 
Справу скерувати  для  нового  розгляду  до  Господарського   суду
Харківської області.
 
Касаційну скаргу      Державної     податкової     інспекції     у
Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.