ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 11/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Прокурора Мелітопольського району
судовому засіданні Запорізької області
касаційне подання
на рішення господарського суду Запорізької
області від 19.04.2004 р.
у справі № 11/198
господарського суду Запорізької обл.
за позовом Прокурора Мелітопольського району
Запорізької області в інтересах
Мелітопольського відділення
виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві на
професійних захворювань України, м.
Мелітополь Запорізької області
до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрофірма "О". м.
Мелітополь
про стягнення 3015,68 грн.,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
прокурора не з'явився
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2004 р.
у справі № 11/198 у позові Прокурору Мелітопольського району
Запорізької області, що звертався в інтересах Мелітопольського
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань
України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "О"
про стягнення 3015,68 грн. недоїмки та пені за несвоєчасне
перерахування страхових внесків відмовлено.
Суд обґрунтовує свою правову позицію тим, що п. 2.1. ст. 2 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено перелік контролюючих органів, в тому числі згідно
підпункту 2.1.3 вказаного пункту - "органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів", встановленої
законом, куди підпадають і внески до Фонду соціального страхування
від нещасних випадків. Але Фонд соціального страхування від
нещасних випадків не є органом стягнення у розумінні пп. 2.3.1 п.
2.3 ст. 2 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним
поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області від 19.04.2004 р. посилаючись на те, що судами
невірно застосовані норми матеріального права: ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 2.3.1 ст. 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи касаційного подання,
перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційне подання не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що відповідач по справі має заборгованість
зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасних випадків та профзахворювань до Фонду
соціального страхування та пені за несвоєчасне перерахування
штрафних внесків в сумі 3015,68 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи
відсутність в Фонду соціального страхування від нещасних випадків
права вживати заходів щодо стягнення внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків та профзахворювань шляхом звернення до господарського
суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади (отже, й Фонд соціального страхування від нещасних
випадків), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Згідно з частиною другою статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні
органи мають право звертатися до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 45 Закону України від
23.09.99 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
,
роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю
сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків.
Із підпункту 5.1 пункту 5 Інструкції про порядок перерахування,
обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України ( v0012583-01 ) (v0012583-01)
, затвердженої постановою
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001
№ 12, вбачається, що не внесені страхувальниками у встановлений
строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у
порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.
Абзацом першим преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон), зокрема, визначено,
що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.16 статті 1 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
органом
стягнення податкового боргу є державний орган, уповноважений
здійснювати заходи із забезпечення погашення податкового боргу у
межах компетенції, встановленої законом.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено перелік
контролюючих органів. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2
статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючі органи мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових
платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з
погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також
державні виконавці у межах їх компетенції.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання,
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
У пункті 6-1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 12.05.95 № 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення
спорів за участю органів державної податкової служби"
( v_451800-95 ) (v_451800-95)
(в редакції рекомендацій президії Вищого
господарського суду України від 17.11.2003 № 04-5/1430) зазначено,
що у разі звернення контролюючих органів, крім податкових, до
господарського суду з позовом про стягнення з платників податків
податкового боргу господарському суду слід відмовляти у
задоволенні відповідних позовних вимог.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
господарським судом були всебічно і повно з'ясовані всі обставини
справи та вірно застосовані норми матеріального права, а тому
судове рішення у цій справі є таким, що ухвалене із дотриманням
норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим,
відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2004
року у справі № 11/198 залишити без змін, а касаційне подання
прокурора Мелітопольського району Запорізької області від
17.05.2004 № 647-вих-04 - без задоволення.