ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2004 Справа N 38/635
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І., Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації в
особі продовольчої служби "QQQ"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23 грудня 2003 р.
у справі № 38/635
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації в
особі продовольчої служби "QQQ"
до товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX"
про стягнення 20 707,5 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача А.А.А.
відповідача Б.Б.Б., В.В.В.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2003 р. позивач звернувся з позовом до відповідача про
стягнення 19 879,2 грн. збитків та 828,3 грн. неустойки у зв'язку
з неналежним виконанням укладеного 03.10.2002 р. контракту на
поставку сухофруктів.
Рішенням господарського суду м.Києва від 11.11.2003 р. (суддя
Власов Ю.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "XXX" на
користь Міністерства оборони Російської Федерації в особі
продовольчої служби "QQQ" збитки в сумі 19879,2 грн. та судові
витрати. В стягненні неустойки відмовлено у зв'язку з пропуском
строку позовної давності, встановленого п.1 ч.2 ст. 72 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 р. (головуючий - Львов Б.Ю., судді - Коробенко Г.П.,
Полянський А.Г.) рішення господарського суду м.Києва в частині
задоволення позовних вимог скасовано та відмовлено в позові.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на її
необгрунтованість, просить залишити постанову Київського
апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. без змін.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір є підставою
виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають
виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до
вказівок закону, договору (ст.ст. 5, 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), а
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускаються (ст.162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання
боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 03.10.2003 р. було укладено контракт на поставку
продовольства "QQQ" № 52, згідно умов якого відповідач
зобов'язався поставити позивачу продовольство за ціною, в
асортименті, кількості та строки, зазначені у доданих до контракту
протоколах, які є його невід'ємною частиною (а.с.11-15).
Відповідно до протоколу № 1 від 03.10.2002 р. сторони погодили
поставку 40 000 кг сухофруктів за ціною 2,5 грн. за 1 кг та строки
їх поставки (а.с.16).
На виконання контракту відповідач 10.11.20002 р. поставив 15151 кг
сухофруктів на суму 37877,5 грн.(а.с.17), а 30.10.2002 р. та
26.11.2002 р. сухофрукти у кількості відповідно 20 000 кг і 15 000
кг позивачем були забраковані, у зв'язку з невідповідністю ДСТУ
28502-90 та не прийняті, про що відповідача було повідомлено
листом від 18.12.2002 р. (а.с.83).
Оскільки відповідно до п.5.3 контракту продукція неналежної якості
не вважається поставленою, то недопоставлена відповідачем
продукція становить 24 849 кг на суму 62 122,5 грн. Строк дії
контракту закінчився 30.12.2002 р.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за
вказаним контрактом, позивач під час проведення 28.12.2002 р.
конкурсу на поставку продовольчих товарів змушений був відповідно
збільшити обсяг закупівлі сухофруктів та закупити їх у ЗАТ "ZZZ"
відповідно до контракту від 04.01.2003 р. за ціною 3,3 грн. за
1 кг (а.с.35-38).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного
висновку про те, що різниця між вартістю 24849 кг недопоставлених
відповідачем сухофруктів та їх вартістю за контрактом, укладеним з
ЗАТ "ZZZ" у сумі 19 879,2 грн. є збитками позивача у зв'язку з
неналежним виконанням зобов'язань відповідачем, оскільки
відповідне збільшення обсягу закупівлі сухофруктів у ЗАТ "ZZZ"
було викликане недопоставкою їх відповідачем.
Також обгрунтованим є висновок суду про відмову у стягненні
передбаченої п.5.1 контракту № 52 від 03.10.2002 р., укладеного
між сторонами у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної
давності щодо цих вимог, встановленого п.2ч.2 ст.72 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення
збитків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно п.5.2
зазначеного контракту право на відшкодування передбачених ним
збитків у позивача виникало лише у випадку одностороннього
розірвання ним контракту з повідомленням про це відповідача, а
оскільки він в порушення контракту в період його дії 28.12.2002 р.
провів конкурс на поставку продовольчих товарів, переможцем якого
в частині поставки сухофруктів було визнано ЗАТ "ZZZ", не
повідомив відповідача письмово про одностороннє розірвання
контракту, то права на стягнення збитків з відповідача він не має.
Крім того, заявлені ним у позові збитки не випливають з контракту,
укладеного між сторонами.
Проте, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції
неможливо, оскільки вони зроблені всупереч вимог ст.ст. 34, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
без належної оцінки всіх зібраних у справі
доказів та без врахування вимог закону. Зокрема, згідно п.7.4
термін його дії встановлений до 30.12.2002 р.
Проведення позивачем конкурсу на поставку продовольчих товарів
28.12.2002 р. не припиняло дії вказаного контракту та не
позбавляло відповідача можливості виконати свої зобов'язання за
контрактом, а після закінчення строку дії контракту його
розірвання позивачем було неможливе. Укладення контракту з ЗАТ
"ZZZ" відбулося 04.01.2003 р. За таких обставин будь-яких порушень
умов контракту позивачем не вбачається.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно вимог
ст.203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
стягнення збитків, спричинених
неналежним виконання зобов'язання проводиться у всіх випадках,
коли інше не передбачено законом, при цьому не потрібно наявності
будь-якої спеціальної угоди між сторонами.
Оскільки суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував всі
фактичні обставини справи і належно оцінив докази, що мали
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,
достовірно встановив наявність умов цивільно-правової
відповідальності та правильно застосував матеріальний закон, що
регулює спірні правовідносини, а судом апеляційної інстанції
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права
помилково скасовано законне і обгрунтоване рішення, то постанову
апеляційного господарського суду необхідно скасувати, залишивши в
силі рішення суду першої інстанції.
Слід зазначити, що доводи касаційної скарги про розгляд справи у
відсутності представника позивача, який не був належним чином
повідомлений про час і місце розгляду справи, не заслуговують на
увагу, оскільки в матеріалах справи є дані про відправлення йому
ухвали суду про призначення справи (а.с.116 зв.), доказів про
невручення ухвали суду касаційної інстанції не надано.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації в особі
продовольчої служби "QQQ" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23
грудня 2003 р. у справі за № 38/635 скасувати, залишивши в силі
рішення господарського суду м.Києва від 11 листопада 2003 р. за №
38/635.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко