ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2004                                       Справа N 36/372

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        СПД фізична особа У-ко Юрія

скаргу                       Віталійовича

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 26.11.2003

                             року

у справі за позовом          СПД фізична особа У-ко Юрія

                             Віталійовича

до                           Інституту металофізики НАН України

про   стягнення 17 397,17 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  липні 2003 року ПП У-ко Ю.В. звернувся до суду з позовом  про

стягнення з Інституту металофізики НАН України 17 397,17 грн. на

відшкодування  втрат,  які  він  зазнав  внаслідок   невиконання

відповідачем  договірних  зобов‘язань  по  договору  оренди  від

01.01.2003 року.

Рішенням  господарського суду міста Києва від  30.09.2003  року,

залишеним    без   змін   постановою   Київського   апеляційного

господарського  суду  від 26.11.2003 року у  задоволенні  позову

відмовлено.

У  касаційної скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку  судами  обставин справи і просить  рішення  суду  першої

інстанції і постанову апеляційного суду скасувати та постановити

рішення про задоволення позову.

Заслухавши  суддю-доповідача, пояснення позивача,  представників

відповідача,  перевіривши матеріали справи і обговоривши  доводи

скарги  судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню

виходячи з наступного.

01.01.2003  року між Інститутом металофізики НАН України  та  ПП

У-ко Юрієм Віталійовичем укладено договір оренди 67,5 кв. м.  на

першому   поверсі   лабораторного  корпусу,   розташованого   по

вул. Вернадського, 36 м. Києва.

Обов‘язковою  передумовою  цього договору  було  страхування  та

визначення  вартості об‘єкта оренди і за взаємною згодою  сторін

обов‘язки  щодо пов‘язаних з цим витрат узяв на себе позивач,  а

оскільки це не суперечить закону і дозволяє позивачу віднести це

до  валових витрат і не може бути покладено на іншу сторону суди

правомірно  не  визнали  витрати на  проведення  оцінки  об‘єкта

оренди  і  страхові  платежі  збитками  з  вини  відповідача   і

обґрунтовано відмовили у задоволенні позову у цій частині.

Правомірно   відмовлено  і  у  задоволенні  позову   у   частині

повернення орендної плати, стягнення вартості будівельних  робіт

та  втрат  від  продажу  обладнання,  так  як  позивач  здійснив

переобладнання  приміщення  для  здійснення  своєї  торговельної

діяльності  без дозволу орендодавця, всупереч умовам  укладеного

договору,  оплачений період користувався майном,  а  втрати  від

операцій   з   купівлі   і  подальшого  перепродажу   обладнання

відносяться до звичайного ризику господарювання, які  не  можуть

бути покладені на відповідача.

За  таких  обставин,  коли висновки місцевого  господарського  і

апеляційного  суду ґрунтуються на матеріалах справи  і  доводами

касаційної  скарги  не спростовується, Вищий  господарський  суд

України,   керуючись   ст.ст.   111-9,   111-11   ГПК    України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити   без   задоволення,   а   рішення

господарського суду міста Києва від 30.09.2003 року та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2003 року,

без змін.